Трипільська культура: ким були і як жили наші далекі предки

Трипільська культура – тема вкрай популярна в сучасній Україні.

Над її дослідженням працює безліч вчених, а для інших громадян проводяться найрізноманітніші фестивалі та інші заходи. Ведуться і різноманітні суперечки. Хтось вважає, що трипільці в розвитку набагато випередили свій час. Інші, навпаки, стверджують, що немає сенсу порівнювати цих древніх людей з жителями Вавилона або Стародавнього Єгипту. А що ми насправді знаємо про трипільців? Сьогодні поговоримо про трипільську культуру без прикрас.

Звідки з’явилися?

Територіально до трипільської культури прийнято відносити осіле населення земель від Румунії, через Молдову і майже до самого Києва, яке проживало тут приблизно з 5500 до 2500 рр. до н.е. Саму назву культура отримала від Трипілля на Київщині, де були знайдені археологічні сліди цього народу.

Більшість дослідників сходиться на тому, що трипільці були прийшлим народом, найімовірніше балканським і середземноморським, але це всього лише версії. Звідки б вони не прийшли, їх заманили сюди родючі землі, адже жили трипільці сільським господарством та скотарством.

Неолітична революція

Як би не хотілося представити трипільців на вістрі тодішнього технічного прогресу, неолітична революція, яка означала перехід від полювання і збирання до землеробства, сталася в інших місцях. Самим раннім центром землеробства вважається Близький Схід, де займатися сільським господарством почали ще 10 тисяч років тому. При цьому трипільці, які почали обробляти землю 5 тисячами років пізніше, так чи інакше, домоглися в цьому чималих успіхів.

В цілому, як і у багатьох інших древніх культур, у них не було проблеми з їжею, а навіть, швидше за все, траплялося перевиробництво. Подібно жителям Месопотамії, вони знали, що таке кремінь і виготовляли на його основі серпи. Одомашнювали коней. Уже з 3600 року трипільцям точно була відома обробка міді, з якої вони виготовляли різноманітні інструменти. Археологи не раз знаходили, наприклад, мідні сокирки. А ось один винахід цілком може бути і трипільським! За версією фінського вченого Аско Парполи колесо вперше з’явилося саме у них в 5 тис. до н.е. Тобто на тисячу років раніше, ніж в Месопотамії. Звичайно, це всього лише версія, але вона підтверджується дослідженнями румунських археологів.

Культурне питання

Крім суто археологічних даних, є ще одне підтвердження наявності у трипільців колеса. Це орнаменти, якими вони густо прикрашали посуд і начиння. У цих орнаментах дуже часто зустрічається сам мотив колеса, а від малюнка до втілення, або, навпаки, від самого колеса до його зображення, шлях недовгий. Трипільці взагалі багато ліпили з глини. І не тільки посуд. Виготовлялися статуетки, амулети, моделі жител, намиста та інші прикраси.

Крім того, зазвичай в трипільському будинку був простий ткацький верстат, в пізній період існування була поширена і вишивка.

До речі, згідно з археологічними даними, жили трипільці селами по 15-17 сімей і, відповідно, стільки ж будинків, що стояли колом або овалом. Усередині будинок поділявся перегородками, а житлові кімнати мали вікна і опалювалися печами. У деяких кімнатах були знайдені поглиблення, обмазані глиною, де, судячи з усього, трипільці приносили жертви своїм богам.

Трипільська мова

Питання тріпільської мови – це вкрай складна та маловивчена тема, як зазвичай і буває з давніми культурами.

«Вичислити» цю мову лінгвісти спробували за допомогою методу виключення. Вони проаналізували слов’янські мови, і з’ясували які їх елементи не відносяться до типових представників індоєвропейської сім’ї – романських, німецьких, індійських та іранських мов. Найбільш логічне припущення, що саме ці слова і є трипільською спадщиною.

З’ясувалося, що трипільська мова, найімовірніше, характеризувався словами з відкритими складами, що характерно для мов Криту і Малої Азії. Це, до речі, ще один аргумент на користь середземноморського походження трипільців. В українській мові слідів трипільського залишилося найбільше. Наприклад, такі звичні слова як: батько, срібло, теля, хліб, кінь, кобила, іскра.

Слід в історії

Трипільська культура розчинилася в безжальних водах Історії, але залишила нам багату спадщину. І це не тільки елементи мови. Багато століть потому українці малювали на будинках і посуді трипільські орнаменти, вишивали їх на тканині.

Можливо, вони не були найбільш передовим і розвиненим народом свого часу, але вже точно не жили в печерах, а активно розвивалися, освоюючи все нові технічні та культурні винаходи людства.

Трипільці не зникли остаточно, вони продовжують жити в роботах істориків, археологічних знахідках та народній пам’яті.

На жаль, ми ще дуже мало знаємо про наших далеких предків. Все, що у нас є – це крупиці знань, зібрані у нас і в Румунії, а також купа версій та припущень. Поки що ми не можемо повністю відновити картину життя і побуту трипільців. Але для науки немає нічого неможливого.

Дослідження тривають, історики та археологи все глибше проникають в таємниці далеких віків. І, хто знає, може вже дуже скоро ми дізнаємося образ думок трипільців та їх сприйняття навколишнього світу. А розуміння минулого – це, як відомо, ключ до сьогодення.