Український вінок

Пращури вважали рослини оберагами від злих духів, дурного ока та недугів.

Кожна квітка мала своє значення, символ.

Головний біль заспокоювали чорнобривці, незабудки та барвінок зір берегли, ромашка серце заспокоювала, безсмертник рани загоював, а мак давав сон і беріг думки.

Віночки починали носити ще з малечку і, відповідно до віку дівчини, у нього вплітали інші квіти та трави.

В Україні налічують понад 77 видів вінків: різдвяні, вінок відданості.,  вінок надії, вінок розлуки, вінок кохання.

Не менше значення приділяли стрічкам, їх вимірювали по довжині коси і розрізали так, щоб її сховати.

На весілля одягали весільний вінок з барвінку, любистку та іншого зілля. Він охороняв наречену і символізував чистоту та цнотливість.

Засватана дівчина носила вінок з барвінку, м’яти, шавлії та інших лікарських трав.

Вінок кохання плели з 13 років і до заміжжя з ромашки, цвіту яблуні й вишні та з квітучим гроном калини.

У час розлуки дівчата дарували коханим вінок відданості з волошок в основі та квітучого любистку.

Ті, кому не пощастило в коханні, плели віночки з волошок і польового маку, а ті, кого покинули заради іншої, - вінок розлуки з первоцвіту або вересу.

Вінок з білих лілій виплітали на смерть.

З віночком в українців пов'язано багато звичаїв і традицій.

Плести віночок - не проста справа, це треба вміти і знати коли саме робити, щоб живі квіти довго зберігалися і служили оберегом.

До прикладу, весільний вінок жінки зберігали все життя.