Психічний та освітній стан населення сьогодні можна охарактеризувати однією тезою — за роки радянської влади людей відучили думати і привчили у всьому надіятися на владу. Думаючих знищили, розумних зробили тупими.
Ті, що вціліли, скориставшись нагодою, виїхали за кордон. Привчені до покірливості та пасивності пересічні громадяни позвикали, що самому думати не треба, якщо за все думає та вирішує влада.
Виникає запитання — чи є вихід? Так, є — і він, як і раніше, полягає у розповсюдженні ЗНАНЬ, в т.ч. і про біологічну неоднорідність людства.
Таким чином варто розробити основні принципи української освіти з використанням нижчезазначених засад:
- Школи в Україні бувають як загальноосвітніми, так і спеціалізованими. До спеціалізованих шкіл приймаються діти, що мають спеціальні нахили, котрі виявля ються за психологічними тестуваннями.
- До середньої школи повертаються науки, що розвивають просторове мислення (креслення) та трудове навчання, в т.ч. і на землі.
- У середній школі, крім загальноосвітніх наук, обов'язково викладаються природничі науки та елементи філософії, етика та мораль.
- До Вищої школи зараховуються студенти за державним загальноосвітнім тестуванням. До спеціальних ВУЗів (СБУ, ЗС, МВС тощо) абітурієнти, крім тестування, проходять також психологічний та фізичний іспити.
- У ВУЗах, крім спеціальних предметів, обов'язково викладаються філософія, фізична та політична економія, психологія, в т.ч. трансперсональна, основи державного управління тощо.
- З четвертого курсу студенти ВУЗів обов'язково працюють на підприємствах, на яких згодом постійно будуть працювати.
- Держава обов'язково гарантує випускникові ВУЗу працевлаштування.
- Держава поступово переводить навчання у ВУЗах тільки на державну (безкоштовну) основу.