Вість про Сакральне значення співучої Руси-України

Підсвідоме, колискове, природне значення і усвідомлення — важливості мелодії, співу закладено в геном русича-українця.

Бо за цим стоїть природне психічне і фізичне здоров'я, гарний чи сумний настрій, гармонійне-любовне сприйняття Світу у будь-яких його проявах. Цю важливість співу-мелодії русич-українець усвідомлює з утробного стану, з колискових перших днів перебування у Явному-Білому Світі.

У Відах подається така притча про спілкування Мудреця і Правителя: Правитель: Навчи ліпити мене скульптури.

Мудрець: — Як ти можеш робити скульптури, якщо ти не вмієш малювати? Правитель: — Прошу навчи мене малювати.

Мудрець: — Ти повинен знати, що мистецтво малювання неможливе без мистецтва танцю.

Правитель: — Згоден, давай будемо вчитись танцювати.

Мудрець: — Як ти можеш танцювати, якщо не вмієш грати на музичних інструментах?

Правитель: — То вже давай розпочнемо з чогось. Хай буде навчання гри на музичних інструментах.

Мудрець: — Ні, ми повинні почати з найголовнішого, найпершого мистецтва — мистецтва співу.

Мистецтво співу сакрально-відичне, через яке людина входить в певні психо-фізичні стани. По-перше, це стан без думок на високому енергетичному рівні, коли з напругою працює серцево-судинна система, емоції і, таким чином, відпочиває ліва півкуля головного мозку, яка відповідає за інтелектуальну діяльність. Думки неначе «розмиваються» музикою і співами і серце, за ним і всі тонкі енергетичні центри людини та внутрішні органи фізичного тіла починають працювати в режимі релаксації та резонувати з музичними хвилями-вібраціями.

Зрозуміло, що це можливо при природніх, класичних співах чи прослуховуванні. При агресивному стані, або страху виділяється гормон адреналін. При стані спокою, умиротворення, в кров виділяється норадреналін. Коли ми співаємо лагідну пісню, слухаємо врівноважену музику, всі системи нашого організму приходять в стан рівноваги, гармонії і благості.

Ще наш Піфагор, син піфії-жриці, знав, що за допомогою зміни тональності, можна заспокоїти, збуджену, агресивну людину.

Про це знали ще давні русичі-українці, няні і матері, бабусі співаючі дітям колискових пісень. Про це знають всі пошукачі правди-істини, які шукають стану з'єднання з Творцем, його проявами, стихіями, Світами і розуміють, що музика — це місток для природного спілкування з проявленим і не проявленим.

З книги: "Вустинська книга вістей духовного творення Руси - України"