Витоки Незалежності: Україна святкує річницю Декларації

Декларація про державний суверенітет України – це вагомий документ в історії нашої країни, що започаткувала створення незалежної держави. 16 липня 1990 року Верховна Рада, ще тоді Української РСР, ухвалила цей визначний документ.

ПЕРЕДУМОВИ ПРОГОЛОШЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ

Наприкінці 80-х відбувається маштабна криза КПУ, люди масово виходять з її лав. Воно й не дивно, СРСР переживає глибоку соціально-політичну кризу. Кілька десятків років українці чекали на “світле майбутнє”, а насправді ми отримували лише національне гноблення.  Продовжуватися так далі не могло…

Громадські активісти закликають до змін існуючого політичного життя, до нового демократичного ладу суспільства. Нарешті з законодавства вилучають статтю про керівну і спрямовуючу роль КПРС, починається процес формування багатопартійної системи. Новостворені проукраїнські партії підтримують ідеї національної самостійності. На вулицях міст Українська Міжпартійна Асамблея вже веде реєстрацію громадян нової Української Народної Республіки.

Крім цього зростає міжнаціональна напруга всередині самого СРСР. В азійських і кавказьких республіках Союзу відбуваються сплески невдоволення владою, які переростають у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва проголошує свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія теж активно готуються до відновлення своєї самостійності.

12 червня 1990 росіяни також приймають Декларацію про державний суверенітет РСФСР, основною метою якої був перерозподіл владних повноважень і власності від союзного центру до республіки.

Українська спільнота не хоче залишатися осторонь від можливості відновлення власної держави, у країні починаються невідворотні процеси.

ЗМІСТ ДОКУМЕНТУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ

Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, XXVIII з’їзд КПУ 16 липня приймає резолюцію “Про державний суверенітет Української РСР”. Декларація про державний суверенітет України, відредагована депутатами від партії Народного Руху України, далеко випередила затверджені декларації Росії і прийняту на з’їзді КПУ.

Декларація. Основні положення:

• Українська нація заявляла про своє право на самовизначення (духовне, наукове, культурне, освітнє);
• Положення про громадянство, громадяни всіх національностей становлять народ України;
• Принцип народовладдя;
• Влада розподілялася на законодавчу, виконавчу та судову;
• Документом гарантуються права і свободи громадян, передбачених Конституцією;
• Територіальна недоторканість України, самостійне визначення адміністративно-територіального устрою;
• Економічна самостійність;
• Екологічна безпека України;
• Право на власні Збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки;
• УРСР – суб‘єкт міжнародного права.

Через місяць Верховна рада Білоруської РСР також ухвалила Декларацію про суверенітет власної республіки, яка повторювала тези української декларації про побудову самостійної держави.

Практично всі положення прийнятої Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Комуністи сподівалися, що принципи документу будуть використані для укладення нового союзного договору, однак українці використали це, як величезний крок до Незлежності.

ДЕКЛАРАЦІЯ. РЕАКЦІЯ УКРАЇНЦІВ ТА НАСЛІДКИ

Ухвалення Декларації про державний суверенітет України позитивно вплинуло на українське суспільство. Люди побачили у цьому “стежку”, через яку можна відновити втрачену Незалежність. Ця подія – новий етап розвитку національно-визвольного та демократичного руху в Україні. Відбулися помітні зміни у суспільно-політичному житті, розвитку української мови, взаємовідносинах між владою і церквою, у зростанні національного самоусвідомлення.

Втім, документ фактично суперечив законодавству і викликав чимало питань з правової точки зору. Але Декларація про державний суверенітет України стала тим самим каталізатором визначних подій, що наблизили до історичної для нашої нації дати – 24 серпня 1991 року – Дня Незалежності.