Двотисячний рік нашого григорианського-юліанcького календаря в інших календарях буде рахуватися:
7509 - за Візантійським (Ортодоксальної церкви) календарем; Новий рік вересня.
4632 - за китайським календарем; Новий рік - у лютому.
1717 - за літочисленням "від Діоклетіана"; Новий рік —11 вересня.
2314 - за елінським календарем Селевкідів; Новий рік -14 жовтня.
1922 - за індійським календарем Сака; Новий рік - на березневому Молодику.
2660 - за японським календарем; Новий рік -1 січня.
2750 - за літочисленням Набунасара; Новий рік - у квітні.
2754 - від заснування Риму; Новий рік -1 січня.
Американське плем'я майя користується одночасно трьома календарями: Довгим, Релігійним і Цивільним. Довгий календар почав відрахунок років від Сотворення світу, що, за їхніми переказами, відбулося понад 67 мільйонів років тому... (...)
Всі перші християни були євреями і дотримувалися юдейського релігійного календаря. З другого сторіччя християнські общини почали поповнюватися неєвреями (гоями). В міру проникнення гоїв-язичників у християнство, в нього починає входити й офіційний календар Римської імперії, тобто - юліанський календар, і літочислення від створення Риму. Наприкінці 3 сторіччя в Римській імперії було офіційно введено новий відлік років - від 284 року - від початку правління римського імператора Діоклетіана (284-305). В історію це літочислення ввійшло під назвою "Ера Діоклетіана".
У 31 році ери Діоклетіана (в 1079 році від заснування Риму або в 325 році нашого літочислення) імператор Костянтин Великий (306-337) оголосив християнство державною релігією Римської імперії. Утому ж році в малоазійському місті Нікея він скликав Перший Всесвітній Собор християнської церкви. Під головуванням нехрищеного імператора, що, окрім того, ще й мав титул Першоверховного жерця язичницьких Богів Риму, 318 архиєреїв - святих Батьків церкви - виробили і затвердили Символ віри (стислий виклад християнського віровчення), оголосили анафему єретику Арію, а потім, за вказівкою того ж Імператора і Першоверховного язичницького жерця, зайнялися проблемами святкування Паски.
Згідно з уже сформованим на той час християнським віровченням. Ісус Христос напередодні єврейської Паски спокутував гріхи людства своєю смертю на хресті. Частина християн того часу святкували акт свого порятунку - дні смерті і воскресіння Ісуса Христа -тоді, коли євреї відзначали свою Паску (Пейсаг). Але своє свято євреї відзначали не за юліанським календарем, а за своїм, біблійним. У такому випадку, про день свого свята Паски християни повинні були попередньо розпитувати євреїв. Інша частина християн відзначала Паску під час весняного рівнодення. Значна частина християн, які вийшли з язичництва, відзначала Паску не як день смерті, а як день воскресіння Ісуса Христоса. А воскресіння Ісуса, згідно з євангельськими переказами, відбулося на третій день після юдейської Паски, у день Бога Сонця, по-нашому - в неділю. Проте юдейська Паска, хоча і відзначається точно 15 нісана за біблійним календарем, але може припадати на будь-який день тижня і на один-два дні відхилятися від астрономічного весняного рівнодення...
Одним словом, дата свята Паски поставила перед святими отцями 1-го Всесвітнього собору ряд важких для розв'язання календарних проблем, гострі суперечки з приводу яких почалися в християнстві ще в 2-му сторіччі. безупинно продовжувалися сторіччями, і не вщухають сьогодні. Нікейский собор, за розпорядженням імператора Костянтина, прийняв рішення відзначати Великдень не разом з юдеями, а після них. А щоб такого збігу, не дай Боже, не трапилося, було вирішено відзначати Паску завжди в перший день тижня — у неділю - після весняного рівнодення. Назву ж першого дня тижня з "Дня Сонця" замінили назвою "Воскресіння", по-грецьки -"Анастасіс". У 384 році Римський імператор видав указ, за яким всім християнам треба було вважати святковим днем не суботу, як те написано "самим Богом" у його четвертій заповіді (Вихід, 20:8-11). а звичний для жителів країни День Сонця, Назву Дня Сонця "Воскресіння" прийняли тільки ортодоксальні (православні) греки, але вона й дотепер не прищепилася серед інших християнських народів (крім росіян —ред.).
Ювілейна дата другого - третього тисячоріч стосується тільки того літочислення, що запропоноване християнському світу Діонисієм Малим. У міжнародних відносинах більшість країн світу користуються саме сучасним християнським календарем і літочисленням. Проте в ряді країн у внутрішній державній службі вживають свої національні або релігійні календарі.
Звичай святкувати ювілейні роки та їхню назву християни узяли з Біблії. У ній бог через пророка Мойсея ще 3500 років тому заповідав своєму "богообраному" народу відзначати ювілеї (Левіт, 25:13, 28, 54; 27:17, 24). Він наказує святкувати кожний суботній, тобто сьомий, рік. А через сім суботніх років (7 х 7) наступний 50-й рік відзначати ювілеєм — сурмити в баранячий ріг. Біблійне слово "Ювілей" дослівно означає "Баранячий ріг", "Сурмити в баранячий ріг". Порушення ювілейних років, відповідно до біблійних розповідей, є дуже великим гріхом. Так євреї були засуджені богом на стільки років вавілонського полону (586-538 року до н, ч.), скільки років вони пропустили святкувань суботнього і ювілейного років За всю історію після вавілонського полону юдеї тільки один раз не відзначали ювілейного року, у 164-165 році, оскільки в цей час у країні продовжувалася кривава війна проти сирійського царя Антіоха Єпіфана. Від юдеїв святкування ювілейних років перейняли й християни.
У католицькій церкві перший ювілейний рік, за розпорядженням папи Боніфація Восьмого (1294-1303), відзначений в 1300 році, а потім ювілейними проголошувались кожний 50, і навіть 25 і 33 роки. В юдаїзмі були свої дати ювілейних років, але з 2000 року юдеї почнуть відзначати свої, біблійні, ювілейні роки кожного 50 року за Григоріанским календарем. У католицтві в 1800 р. було скасовано ювілейні урочистості через негативне ставлення Наполеона до католицької церкви, - бо папи Пій VI і Пій VII, цілком залежні від нього, панічно його боялися.
З кінця 1980-х років світова громадськість почала готуватися до проводів другого і зустрічі третього тисячоліття. У 1994 році папа Іоанн Павло Другий звернувся до віруючих католиків і населення всієї Земної кулі з Енциклікою "Тегсіо Міllenio Аdvenieta" ("До настання третього тисячоліття"). У країнах, де поширене християнство, почали створюватися комітети "Мillenium" (Тисячоліття), які об'єдналися між собою у всесвітньому масштабі. Центр його знаходиться в англійському місті Гринвич, через який проходить Нульовий географічний Меридіан. Ювілейні урочистості будуть проходити протягом 2000 року (проводи й підсумки другого тисячоліття) і 2001 року (зустріч і перспективи третього тисячоліття).
Всесвітній і регіональні ювілейні комітети готують велику святкову і науково-просвітницьку програму. Рим. наприклад, готується прийняти 3-5 мільйонів прочан і гостей. У Гринвичі будується величний, на 44 гектари, комплекс споруд, у декількох павільйонах якого буде надане місце ювілейним комітетам Росії, України й інших "країн СНД". У Гринвичі будуть також павільйони тематичні, один з яких присвячений темі релігії і гуманізму Вже почалося здійснення ряду планів комерційного і добродійного характеру. Винятково релігійний характер ювілейним урочистостям намагаються надати церковні організації. Але і вони тут не можуть обійтися без бізнесу. Католицька церква розраховує на особливі прибутки і не скупиться на попередні витрати. От, приміром, що вже підготовлено Ватиканом для приваблювання і прийняття мільйонів прочан у Римі.
На прес-конференції у Ватикані Президент Центрального комітету з питань Ювілейних урочистостей кардинал Роже Єтчегерей і Генеральний секретар Комітету архієпископ Крещейціо Сепе повідомили:
У Римі для одночасного прийому прочан Ватиканом приготовано: 5 500 місць у готелях; 5 000 місць у будинках релігійних організацій; 5 000 місць у кемпінгах і орендних будинках.
Для проведення заходів уже найнято: 54 000 волонтерів; 51 000 різного профілю спеціалістів для проведення масштабних заходів. Вже відкрито веб- сторінку "<Jubil2000.org>".
Перший Ювілей у католицькій церкві був організований папою Боніфацієм VIII у 1300 році. З нагоди Ювілею вперше був уведений продаж Індульгенцій Діставши (за гроші, звісно) індульгенцію, віруючий католик отримує звільнення від страждання в пеклі або в чистилищі на місяць, рік або навіки У рішеннях сучасного Ватикану індульгенції названо "явищем, що знаменує ювілейну подію". Як і колись, папські вояжери після тривалої перерви почнуть бадьоро торгувати найкращими райськими місцями в потойбічному світі. Спеціальна папська енцикліка визнає, що в минулому існувало зловживання індульгенціями. Через це, можливо, віруючі поставляться до них негативно. Папа пояснює, що індульгенції треба поєднати з покаянням і причастям, повернути украдене (відшкодувати збиток), ну і молитися, молитися та інше.. Але торгувати індульгенціями, за переконанням папи, все ж потрібно.
З нагоди Ювілею, що буде продовжуватися два роки, із 2000 по 2001 включно, папська гвардія збільшується від 100 до 110 чоловік. Ця гвардія під час Ювілейних днів буде не стільки виконувати охоронні функції, скільки служити живою рекламою у святкових щоденних заходах. Вже відбулося посвячення і складання присяги новими 35-ма апебардистами 6травня. У цей день в 1527 році гвардія папи Климента VII успішно захистила свого сюзерена від військ імператора Священної Римської імперії Карла V, який здійснив напад на папські володіння.
До Ювілею вже випущено мільйонним тиражем на CD-ROM компакт-диск "Abba, Pater" ("Слава, Отче!") у виконанні самого папи Іоанна Павла II. Латинською, Італійською, англійською, французькою, польською мовами папа співає молитви, колядки, церковні пісні на музику сучасних композиторів, які постаралися спеціально тільки для Іоана Павла Il. Як бачимо, Бізнесі в церкві є Бізнес. (...)
Однак, релігійні і світські центри Всесвітнього Ювілейного Комітету одноголосно прийшли до висновку, що "Дата народження Ісуса Христа була і залишається невідомою".