Розум паралізований,
Думати відвиклося:
Віки заборонялось.
І – збайдужіло серце,
Не милосердиться,
Лиш немило сердиться.
А язичницька душа,
Якій не дано голосу,
Але яку тисячоліття не вбили,
Беззвучно волає:
Видибай, Боже, видибай!
Бо душа – язичницька істота.