Перший Універсал: До українського народу, на Україні й по-за Україною сущого

23 червня 1917 року Українська Центральна Рада прийняла Перший Універсал – державно-правовий акт, яким проголосила автономію України. Звичайно, тоді ще ніхто не знав, що цей Універсал стане тільки першим із чотирьох. Тому повна назва документу була такою: “Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого”.

Поява документу стала наслідком безрезультатних переговорів делегації Центральної Ради на чолі з Володимиром Винниченком із Тимчасовим урядом Росії. На українські вимоги у Петрограді ніхто не зважив. Міністри відмовлялися зустрітися із представниками з Києва. І тоді Центральна Рада вирішила діяти на свій розсуд – без погодження “згори”.

Вірогідним автором тексту Універсалу вважається Володимир Винниченко. Документ оголосили на закритті Другого Всеукраїнського військового з’їзду, який проходив з 18 по 23 червня 1917 року у Києві. У тексті зазначалося: “Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй Землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають – вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм)”. Тимчасовий уряд Росії було піддано нищівній критиці, оскільки він “одкинув всі наші домагання” та “одіпхнув простягнену руку українського народу”. Тому, заявлялося в Універсалі, “однині самі будемо творити наше життя”.

Прийняття Універсалу стало одним з перших серйозних кроків на шляху до відродження української державності у XX столітті. Вже через 5 днів Центральна Рада сформувала український уряд – Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком. До його складу увійшли секретарства внутрішніх, міжнаціональних, військових, земельних, судових, продовольчих справ, а також освіти і фінансів. Ці зміни всерйоз стурбували Тимчасовий уряд Росії, який і до того відчував себе не вельми впевнено на чолі величезної країни в розбурханому морі революційної стихії. Тепер уже Петрограду довелося їхати домовлятися із Києвом – на переговори відправили делегацію у складі міністрів Олександра Керенського, Михайла Терещенка й Іраклія Церетелі.

Перший Універсал із великим піднесенням зустріли в українському суспільстві. Він дав надію на довгоочікуване відновлення українського державного життя після багатолітнього імперського поневолення. А Центральна Рада, що нарешті наважилася відверто піти проти волі російського уряду, зміцнила свої позиції на шляху до утвердження в якості загальноукраїнського політичного осередку. Оптимістичне сприйняття Першого Універсалу відбилося у поемі “Золотий гомін”. Автором її був молодий і ще майже нікому не відомий поет Павло Тичина:

Над Києвом – золотий гомін.
І голуби, і сонце!
Внизу –
Дніпро торкає струни…

Предки.
Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять –
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..

…

Зоряного ранку припади вухом до землі –
…ідуть
То десь із сел і хуторців ідуть до Києва –
Шляхами, стежками, обніжками.
І б’ються в їх серця у такт
– ідуть! Ідуть! –
Дзвенять немов сонця у такт
– ідуть! Ідуть! –
Там над шляхами, стежками, обніжками.
Ідуть!
І всі сміються як вино:
І всі співають як вино:
Я – дужий народ.
Я молодий!