Ярослав Чорногуз

Забувши про кохану батьківщину,
За гори полетіла ти й моря,
Залишивши заплакану родину
І дим солодкий рідний з димаря.

Так на чужині трудишся сумлінно,
Встаєш, ледь зійде вранішня зоря.
Й лише німа сльоза в очах застигне,
Коли розлука щемом докоря.

Але зате втішають заробітки
І клімат чарівливий тих земель –
Примушують забути, хто ти й звідки…

Вітчизна вже – розмита акварель,
Мов тінь незрима золотої клітки –
Комфорт і тихий затишок осель.

10.05.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.

  • Коментарі не знайдені

Вам сподобається

Магічність пісні та обряду

Суспільство

17-02-2017

Галина Лозко

Кожен обряд супроводжувався певними ритуальними, магічними піснями, тісно пов’язаними з первісним світоглядом народу.

Казка про попа і наймита його Балду

Вірші

12-06-2017

Олександр Пушкін
Перекладач: М.Рильський

Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку.

Нові матеріали

Будьте в курсі новин разом з нами - актуальні темі, нові блоги, статті експертів.

Відправте нам повідомлення

­Відправте нам повідомлення

captcha