Ярослав Чорногуз

Забувши про кохану батьківщину,
За гори полетіла ти й моря,
Залишивши заплакану родину
І дим солодкий рідний з димаря.

Так на чужині трудишся сумлінно,
Встаєш, ледь зійде вранішня зоря.
Й лише німа сльоза в очах застигне,
Коли розлука щемом докоря.

Але зате втішають заробітки
І клімат чарівливий тих земель –
Примушують забути, хто ти й звідки…

Вітчизна вже – розмита акварель,
Мов тінь незрима золотої клітки –
Комфорт і тихий затишок осель.

10.05.7523 р. (2015) Конча Озерна, Півострів Печалі.

  • Коментарі не знайдені

Вам сподобається

Магабгарата

Книги

04-08-2016

В перекладах Павла Ріттера

ЛЕГЕНДА ПРО ШАКУНТАЛУ

Ти тільки простягни руку (розповідь модного письменника)

Книги

30-03-2016

Мирослава Горностаєва

Ми з моїм приятелем Коляном йшли до успіху різними шляхами.

В школі між нами встановилася та модель стосунків, яка зветься на сучасному сленгу – «криша» та «чердак».

Готуйся

Вірші

07-07-2016

Зореслав Строцький

Я не буду в небес прохати
Те, що можу придбати сам,
Але те, що сам можу придбати.
Ні за що не віддам небесам.

Нові матеріали

Будьте в курсі новин разом з нами - актуальні темі, нові блоги, статті експертів.

Відправте нам повідомлення

­Відправте нам повідомлення

captcha