Образ Чорта, має дохристиянське походження, але пізніше він перебрав на себе всі негативні риси християнського Диявола (Сатани) як противника Бога, володаря пекла, натхненника відьом на землі.
Якими стихіями завідував Чорт у дохристиянські часи, важко встановити. Ще в ХУІІ ст. його уявляли дещо інакше, ніж нам видається тепер: "Кудес, Кудесник- чорт или чаровник" - писав Памво Беринда у своєму "Лексиконі" (1627). Отже, маємо три синоніми,до яких, напевно, можемо додати інші, якщо не ідентичні, то близькі за функціями: чаклун, відун, відьмак, характерник та ін. Українці, як відомо, без особливих мук сумління часто зверталися до послуг чарівника, не вбачаючи в тому великого гріха. Вірогідно, вже під впливом церкви виробилось уявлення про те, що Чорт за послуги відбирає у людини душу. Чорт так само смертний, як і людина, його часто вбиває блискавка, тому під час громовиці він ховається за дерева, хати, за людину.
Ставлення християн до вбитих блискавкою неоднозначне. Давніші погляди на вражених блискавкою лишилися в кавказьких народів: така людина в них вважається обранцем неба, святим.
Образ Чорта в українській міфології докладно описаний, але залишається малодослідженим, особливо щодо його походження.
Прадавнє розуміння Чорта відрізняється від сучасного. Він споріднений з Чорнобогом (Богом Ночі), Чарівником, Велесом, Кудесником, Дідом, Предком, Домовиком, які перебувають на межі Світу Яви, але як духовні істоти можуть допомагати людям. Негативного значення надали язичницькому Чортові християнські попи, які приписали зовнішності чортів карнавальні атрибути ряджених колядників (роги, маски, вивернуті кожухи).
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira