Сергій Корольов – українець, що відправив першу людину в космос

4 жовтня стартує міжнародний тиждень космосу. В історії світової космонавтики Україна відіграла не останню роль. Саме український інженер Сергій Корольов першим запустив у космос супутник та сприяв польоту першої людини у космос.

Дитинство та юність Сергія Корольова

Народився видатний український вчений 12 січня 1907 року у місті Житомир. Батько Сергія – Павло Якович Корольов – викладав російську словесність у гімназії. Шлюб батьків хлопця розпався і тому він із трьох років жив у бабусі та дідуся в місті Ніжині. Із 1917 року Сергій Корольов переїхав разом із своєю мамою Марією Миколаївною та вітчимом Григорієм Баланіним до Одеси.

Сергій не ходив до школи, а всю шкільну програму вивчав вдома. І вже в 1922 році вступив до будівельної школи, яку закінчив 1924 року. Там він здобув спеціальність муляра та черепичника.

Восени 1924 року Сергій Корольов вступив до Київського політехнічного інституту на факультет механіки. На факультеті планувалося розпочати підготовку авіаційних інженерів. Для тих, хто не засвідчив своє пролетарське походження, навчання було платним. А так, як Сергій у графі походження вказав "українець" йому доводилося тяжко працювати, аби заробити собі на освіту.

Прокидаюсь рано, годині о п'ятій. Біжу до редакції, забираю газети, а потім мчу на Солом'янку, розношу. Так от і заробляю вісім карбованців,
– писав Сергій своїй матері.

Наприкінці літа 1926 року ректор В. Бобров визнав, що його спроби відкрити при механічному факультеті авіаційне відділення виявились марними. І порадив охочим отримати цю спеціальність перевестися до Москви – у Вище технічне училище або Військово-повітряну академію. С.Корольов вибрав аеромеханічний факультет МВТУ ім. М. Баумана (згодом цей факультет виокремився в самостійний авіа-інститут). Спеціальність – літакобудування.

Для дипломної роботи Корольов затвердив двомісний літак власної конструкції. Після захисту проект літака Корольова "СК-4" перейшов у виробничу стадію. Випробування літака пройшло успішно, хоча під час посадки було пошкоджено шасі.

Роки навчання в МВТУ Сергій Корольов поєднував із роботою на заводах авіаційної промисловості та із техніка він виріс до інженера-конструктора.

У жовтні 1930 року, Корольов виступив з новим своїм дітищем – планером "СК-3 "Червона зірка". Конструктор готувався до рекордного польоту особисто, але захворів на тиф. Його замінив начальник льотної частини змагань. Тиф спричинив ускладнення, й консиліум лікарів наполіг на трепанації черепа.

Перші кроки в ракетобудуванні

У січні 1931 року Корольова визнали інвалідом. Його переслідував важкий головний біль. Однак Сергій Павлович взявся студіювати працю "Реактивний аероплан" Костянтина Ціолковського, ідеями якого перейнявся у студентські роки.

Потім Сергій Корольов очолив науково-технічну раду московської групи вивчення реактивного руху. Особливо велика увага приділялася тоді ракетній зброї, яка була необхідна для зміцнення обороноздатності країни.

У вересні 1933 року 26-річного Корольова призначили заступником директора Реактивного інституту. Проте вже в 1934 році Корольова звільнили з посади через "невиправдані надії". Він залишився працювати в інституті рядовим інженером, зосередивши зусилля на розробці крилатих ракет.

Сергій володів дивовижною інтуїцією, енциклопедичними знаннями і досвідом. Вперше ним була обгрунтована концепція ракетного винищувача-перехоплювача, що досягає за кілька хвилин великої висоти, який атакує літаки, які загрожують об'єктам.

Ув'язнення Сергія Корольова

Під час випробувань, які Корольов планував проводити особисто, трапилася аварія, під час якої конструктор отримав поранення голови і опинився на лікарняному ліжку. Після лікарні 27 червня 1938 його заарештували як учасника троцькістської контрреволюційної організації. Корольова засудили до 10 років і відправили на Колиму.

У вересні 1940 року за клопотанням Туполева (хоча він і сам був заарештований в 1938 році) Корольова викликали з Колими. Він відразу ж приступив до розробки нового бомбардувальника. Після першого польоту в грудні 1941 року колектив Туполєва евакуювали до Омська. Тут літак Ту-2 був запущений у виробництво. Це був найкращий фронтовий бомбардувальник. Сергій Корольов продовжив роботу в тюрмі Казані, займаючись розробкою авіаційної ракетної установки.

Конструкторська діяльність та освоєння космосу

Сергій Корольов виявився не тільки талановитим конструктором, а й організатором, який зумів скоординувати роботу всіх підрозділів.

Освоєння вершин військової техніки почалося зі створення ракети з дальністю 300 кілометрів. У 1948 році створили ракету Р-2 з дальністю 600 кілометрів, яка здатна досягти деяких американських баз. В результаті подальших розробок з'явилася РДД Р-5М з дальністю 1200 кілометрів і ядерною бойовою частиною. Випробування стратегічної ракети проводилися на Семипалатинському полігоні 2 лютого 1956 року.

Основним напрямком роботи Корольова була розробка багатоступеневих міжконтинентальних ракет. Створена ним балістична ракета (МБР) Р-7 мала дальність 8 тисяч кілометрів, модернізований варіант МБР Р-7А – 12 тисяч кілометрів. Проте рідинні МБР програвали американським твердопаливним, тому була створена експериментальна ракета РТ-1 на твердому паливі. Відзначимо, що навіть сучасні ракетні комплекси оснащуються твердопаливними ракетами, в основі яких лежить МБР РТ-2, створена Корольовим.

Військові розробки були для Корольова умовою для подальшого освоєння космосу. 4 жовтня 1957 вперше в історії землян був запущений штучний супутник. Через місяць, 3 листопада на орбіту відправлений другий супутник, на борту якого була собака Лайка. 12 квітня 1961 року у космос полетів Юрій Гагарін.

У реалізації цих проектів були задіяні фахівці Ради головних конструкторів, створеної Корольовим. За його життя було успішно здійснено ще сім польотів пілотованих кораблів, запущені супутники, космічні наукові станції і системи.

Життя головного конструктора обірвалося рано, це трапилося 14 січня 1966 року. Причиною смерті стала хірургічна операція, під час якої зупинилося серце науковця. Коли він пішов, темпи розвитку космічних програм поступово сповільнилися.

Зараз освоєння космосу набирає нових небачених темпів: освоєння Місяця, Марсу, космічний туризм. Проте все це стало б неможливим, якби колись звичайний хлопчик із українського міста не вирішив стати інженером та ракетоконструктором.