Християнізм і комунізм

Дехто й досі намагається довести, що християнство не зруйнувало нашу Віру, а збагатило. Наведемо деякі зразки такого "збагачення".

Праукраїнські колядки, де оспівувались Сонце, Місяць і Зоря — космічні Божества наших Предків, переробили на так звані "христосанки" чи "ісусівки" (такі назви вже зафіксовані в народі, див., приміром, "Українське народознавство" - Львів, 1994. — С. 133). В цих піснях, що є швидше авторськими, ніж народними, оспівується Віфлеєм, Єрусалим, херувими, християнські "святі", Йосиф та Марія з маленьким їсусиком,

Подібні "правки" колядок робили й совіцькі агітатори, щоб навернути українців до "нової" соціалістичної культури. Воістину святотатські колядки народ назвав "червоними колядами":

Світ новий родився,
В крові оповився,
Царі геть тікають,
Глитаї здихають,
Бідняки співають,
Комуну вітають...

(Щедрівки. — К., Музична Україна. 1970,С..2-9),

Зомбізація народу стає очевидною нині, коли виконавці подібних пісень навіть не замислюються, що вони співають. Звичайно, про комуну нині не співають. Та хотілось би знати, які патріоти у Львові пропонують свій варіант пісні "Зійшла вже зоря", де є такі слова:

Земля юдейська — наша Вкраїна,
Вертеп убогий — наші серця,

(Колядки, — Львів, "Ґердан", 1991. — С. 37).

У передмові цієї маленької книжечки амбіційно заявляють, що це є "оновлений передрук першої (?) виданої за півстоліття в Україні, збірки колядок". Далі зазначається, що "деякі з них замовчувалися, а деякі спотворювалися". Упорядник, Ярина Коваль, пропонує ці "дорогоцінні перлини" колядникам усіх поколінь.

Як бачимо, методи знищення справжньої культури спільні для християн і для комуністів — спотворення до невпізнанності — основний засіб боротьби з народною пам'яттю. Поєднання християнського з язичницьким — своєрідна гібридизація культури — це шлях до інтернаціоналізації, втрати національної самобутності.