походить з пеласгійського Ausel, етруського Usil; назву Овсень отримав під впливом назви Житнього Духа; у білорусів близький йому Жицень – вівсяний дух. В народів, де головним посівним зерном є овес, ним засівають на Різдво, при цьому закликаючи Овсеня.
Свято Овсеня згадується у ВК, дощ. 37-А: “Овсяна велика і мала”; а також дощ. 6-Б: “обирали князів із отців, і ті були од Овсеня до Овсеня” (тобто річне коло). У латишів зафіксоване весняне свято Овсеня, що збігається з нашим Ярилом – 23 квітня (Усинь). Дяченко вважає Овсеня Богом осіннього сонця і подає назву “овсешнія песні” – пісні, які виконують на свято Овсеня. На думку О. Фамінцина, він тотожний з образом Кози, яку водять на Різдво і є символом родючості.
Гість програми: Григорій Лабойдюк,...
Чужі міста ваблять нас тим більше, чим...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira