Ыыыы…Тут такоє: в Презідєнти
Я, парні, как-то так пройшов,
Шо історічніше момєнту
Ніхто у світі б не знайшов.
Ыыыы…Тут такоє: в Презідєнти
Я, парні, как-то так пройшов,
Шо історічніше момєнту
Ніхто у світі б не знайшов.
Фотографія на пам'ятнику - це невід'ємний і основний атрибут будь-якого меморіального комплексу. Ми пропонуємо досконалу новинку в виготовленні ритуальних пам'ятників, яка вже встигла здійснити справжню революцію в зовнішньому вигляді монументів!
Після мирного і безкровного проголошення Незалежності України, 1 грудня, 1991 року, українці сподівались, що вільна, незалежна держава постала назавжди, забувши ту аксіому, що свою країну потрібно будувати і зміцнювати щоденно, бо слабкі у цьому світі не виживають.
В одному не зовсім маленькому місті, в районі зі щільних "хрущівок", обжитих щирими українцями з добрими дулями в кишенях. Чого з виду і не скажеш через тверді узори на вишиванках і кошерну солов`їну мову, жив собі Мішка.
Приємно – пити ранкову каву із найкрасивішої чашки в будинку.
Зовсім не складно – вітатися із сусідами.
Це не важко – побажати гарного дня касиру в магазині, де ви регулярно робите покупки.
Це не важко – сказати «Дякую!» водієві маршрутки або таксі, який довіз вас.
Це не важко – кивнути з вдячністю машині, що пропустила вас, навіть на пішохідному переході.
Це не важко – не смітити на вулиці.
Це не страшно – притримати двері, щоб вони не вдарили того, хто йде слідом за вами.
Це не страшно – сказати «Вибачте!», якщо ви зачепили когось випадково.
Це легко – зробити комплімент
Коли у сусідів було весілля, Марина була геть не своя. Віталія вона любила ще зі школи, але признатися нікому не могла. Хіба писала собі вірші у щоденнику. І тут – весілля. Через дві хати лунала музика, сміх. І вона ж запрошена. А як піти? І вона пішла. Привітала квітами наречену, побажала їм щастя і непомітно зникла.
Та музика довго не давала заснути Марині, бентежила серце і ятрила душу…
Вона була старшою від Віталія на два роки. Вони разом ходили до школи, разом гралися на вулиці, ходили одне до одного й додому. Зростали, як рідня. Знала, що він завжди поруч… Та
За потужне, концентроване невігластво.
Цитую грубенький роман "Ніч після сходу сонця" номінантки на Шевченківську премію Катерини Мотрич:
"У той благословенний, по вінця залитий сонцем і теплом день, коли кияни стояли в Почайні, приймаючи святе хрещення, ніхто не бачив, як із Києва втікали волхви, жреці, чаклуни й віщуни, затяті язичники, клянучи князя і день, у який він стуманів розумом і вчинив наругу над краєм.
Вели їх брати Цур та Пек, бо лише так називали темних волхвів-чаклунів кияни, забувши їхні справжні імена — Мелетій та Лев.
Перепливли човнами Дніпро й пірнули в ліси. Довго йшли мовчки. Своїм похмурим виглядом відлякували лісовий світ.
Вони зустрілися зовсім випадково… На вулиці біля сільського парку. Та погляди їх зустрілися і вони відчули оте особливе почуття, яким обдарувала людину сама Природа, коли вже не можна забути… Наталку той погляд пронизав ніби стріла. Вона стояла, як укопана, і дивилася на незнайомця. Її і так рум’яні щічки розчервонілися і дівчина опустила очі. «Де вона його бачила?» – промайнуло в голові.
Я вас люблю! Проходив семінар на тему: «КОДИ ТА БЛОКИ СВІДОМОСТІ. МЕХАНІЗМ ЗНЕЦІНЕННЯ. КРОКИ ДО ВІДЧУТТЯ ДОБРОБУТУ».
Щиро дякую керівнику проекту, Вчителю школи «Здоров'я і довголіття» Віктору Валентиновичу Бабію за Знання і Мудрість.
На семінарі ми підбирали ключі до коду свідомості; навчалися, як позбутися образ та інших негативних почуттів; включали фінансові потоки; намагалися віднайти джерело проблем, які ведуть до руйнівних програм, життєвих криз і хвороб; на прикладах бачили, що лікуватися можна без медикаментів, а за допомогою усвідомлення джерела проблеми.
У черговий раз зрозуміли, що діти хворіють від конфліктів між батьками; що не налагодивши свої стосунки із чоловіком (дружиною), ми не
Кожна людина рано чи пізно задає собі запитання: «У чому сенс життя?», «Як стати щасливим?», «Як жити без хвороб і негараздів?», «Як бути успішним і заможнім?»…
'Насправді ж вони борються не проти Віри Христової,
а проти українців і української культури,
і допоки цього не зрозуміють, доти будуть інструментом
лібералів в боротьбі з Церквою.
Український націоналіст не може бути язичником!
Язичник – не українець!'(с) Дивний Східняк
Всяк Рід од віку мав Чурів і Пращурів, що відійшли перед віками, То ж пам'ятаймо про них, та будем достойні їх в чистоті душ і тіл наших! Так говорить одна з рідновірських молитов. А ще, той народ, що не знає своєї історії, не має майбутнього.
Перші русалини. Це традиція ДО християнська.
На третій тиждень квітня починає зацвітати жито. А з води виходять русалки і гуляють полями.
Звідти й поливання водою дівчат (а згодом і всіх зустрічних)...
Гімн - це мантра, заклинання, що якнайчастіше і найрозповсюдженіше повторюється гуртома для того, щоб народ, який його співає, мав здійснення всього того, що в ньому промовляє. Це пісня-возвеличення народу, його духу, віри в нинішнє і майбутнє. Оскільки той, що зараз є, Гімн України за змістовністю не є саме тим за призначенням, а більш виконує функцію реквієму: "душу й тіло ми положим" і програмування на очікування загибелі: "ще не вмерла...", постільки пропоную свій варіант тексту, яким має бути справжній наш Гімн.
Мені довелося бути в Києві під час ввезення в Києво-Печерську Лавру мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння цим мощам: люди по черзі прикладалися губами, порушуючи цією дією всі мислимі гігієнічні норми, до заскленого кубу, крізь який просвічувався якийсь зморщений плямистий череп. Видовище було невимовно жахливе і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?
Однак "потужна" вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів - ну, а як ще їх назвати?
Шановні українці!
Наближається чергова дата, яку мертводухе християнство,підло і безсоромно намагається підтасувати під древній український Звичай.
Колодій Масляна
Для «любителів» відзначати Масляну на юдо-християнський кшталт повідомляємо, що термін «колодій» увійшов до українських писемних джерел більш як 400 з лишком років тому, цебто в добу козаччини, проте на думку більшості дослідників української старовини він занурений своїми коріннями у дохристиянські часи, можливо навіть до матріархату, адже у святкуваннях Колодія простежуються елементи глибинних вірувань, головними дієвими особами в яких було жіноцтво.
Саме в такій послідовності праукраїнці справіків відзначали ці свята. З атрибутами колядників (зірка, маски Чорта, Смерти, Солдата, Кози, Діда, Баби) ходили селом ватаги молоді, вітаючи з Різдвом. Християни пов’язали це свято з народженням Христа і назвали Різдвом Господнім. А в давнину це було святом народження нового сонця, світла, довшого дня і тому називали Різдвом Світла, Нового Сонечка. Саме народження молодого сонця, довшого світлового дня відзначали люди на Різдво ще задовго до народження Христа, справіків.
"Михайловский монастырь в Киеве снова бьет в колокола в память о событиях на Майдане."
"10 декабря 2016, с 19.00 до 22:00". Источник: http://censor.net.ua/v418770
Ніхто навіть і не замислюється, що саме релігія виховує психотип мислення, а, відповідно, й поведінки переважної більшості суспільств. А це настільки очевидно, адже СВІТ НАШ, наша "ЦИВІЛІЗАЦІЯ", ПОДІЛЕНО САМЕ ПО РЕЛІГІЙНОМУ ПРИНЦИПУ. А Україна належить до "християнського" світу...
Співає Вогнедар
Пісні на слова Тараса Шевченка та...
Автор: Сергій Плачинда