За столом з Кобзарем: що любив їсти Тарас Шевченко за свідченнями сучасників?

Останнім часом в інформаційному просторі з’явилася цікава деталь з життя Тараса Шевченка – мовляв, Кобзар був великим гурманом і часто відвідував різноманітні ресторани, дозволяючи собі такі задоволення завдяки непоганим заробіткам від портретів.

Цю інформацію озвучила Катерина Барановська, старший науковий співробітник екскурсійного відділу Національного музею Тараса Шевченка в Києві, під час ефіру програми “Сніданок з 1+1”.

Таке твердження суттєво відрізняється від загальноприйнятого образу Шевченка як аскетичного митця, який присвячував усе своє життя творчості та боротьбі за волю України. Тому воно викликало певний резонанс в суспільстві.

Що любив їсти Тарас Шевченко?

Тарас Шевченко, крім своєї поетичної спадщини, залишив після себе й досить детальні записи про свої кулінарні вподобання. Як зазначає Катерина Барановська, старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка, український Кобзар мав досить різноманітні смаки. У його записах згадуються такі делікатеси того часу, як кав’яр (ікра), устриці, курчата, естонська ковбаса, ростбіф та холодна телятина. І це далеко не повний перелік! Не забував поет і про традиційну українську кухню: сало та домашня ковбаса були постійними гостями на його столі.

Однак, найбільше полюбляв Шевченко, за словами експерта, борщ. Але не простий, а особливий: або з пшоном та салом, або з сушеними карасями. Цікаво, що поет був справжнім знавцем рибних страв. У його листах часто згадуються щука, судак, тарань. Наприклад, на весілля зі своєю коханою Ликерою він просив надіслати кілька десятків сушених карасів та запеченого дніпровського ляща.

Таким чином, Тарас Шевченко виявляється не лише геніальним поетом, а й людиною з вишуканими смаками, яка цінувала як традиційну українську кухню, так і делікатеси того часу. Його кулінарні вподобання стають ще одним цікавим штрихом до багатогранного образу великого українця.

Тарас Шевченко мав неабияку любов до їжі, особливо до української кухні. Крім згаданих раніше страв, Кобзар мав свої вподобання серед ковбасних виробів. Він віддавав перевагу українським ковбаскам, відмовляючись від німецьких.

Вареники з сиром були особливою слабкістю поета. Він так часто згадував їх у листах і розмовах, що, за словами сучасників, вони навіть снилися йому. А під час заслання в Казахстан, скуштувавши місцеві пельмені, Шевченко так полюбив їх, що міг з’їсти за один раз цілу сотню!

Існує навіть кумедна історія, пов’язана з надмірною любов’ю Шевченка до пельменів. Одного разу, відвідавши дружину коменданта Новопетровської фортеці Агату Ускову, поет попросив приготувати йому сто пельменів. Не повіривши спочатку його словам, Агата все ж таки зліпила замовлену кількість, додавши в деякі з них перцю та інших спецій для розваги. Однак, Шевченко з’їв усі пельмені, навіть не помітивши підступних добавок.

Крім м’ясних страв та борошняних виробів, у раціоні Шевченка були присутні й овочі. Він полюбляв цибулю, часник, огірки, як свіжі, так і солоні. Особливою любов’ю користувалася у поета молода редька.

Що любив пити Тарас Шевченко?

Тарас Шевченко, окрім своєї пристрасті до смачної їжі, мав свої вподобання і в напоях. Під час навчання в художній академії, коли творчість вимагала від нього багато сил і енергії, Шевченко віддавав перевагу каві. Цей напій допомагав йому зосередитися і підтримував його в тонусі.

Однак, згодом улюбленим напоєм поета став чорний чай, обов’язково з лимоном. Особливо він цінував цей напій під час заслання в Казахстані, де якість води була не найкращою. Чай з лимоном допомагав йому втамувати спрагу і підтримати здоров’я. А для профілактики різних захворювань він іноді додавав до чаю ром. Його друзі навіть жартували, що Шевченко пив не чай з ромом, а ром з чаєм.

Цікаво, що чай був невід’ємною частиною відпочинку Кобзаря. Він часто брав його з собою на пікніки, а до чаю на природі завжди були свіжі фрукти. Особливо любив Шевченко сливи та кавуни.