Інколи сідаю в погожий сонячний день на східцях біля магазину чи сходинках театру, чисто щоб поспостерігати за рухом натовпу, який вічно кудись поспішає.

22 грудня — Різдво Божича-Коляди. Народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними промінчиками, які навесні оживляють землю і всю природу.

А в горі в горі в глибокім зворі
Славен, Боже! Славен, Боже! (після кожного рядка)

Переглядав сьогодні тексти старовинних, дохристиянських обрядових пісень і чомусь зупинився ось на цій Колядці.

Дідух, його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп.

Здавна, саме восьмикутна зірка, звана нашими пращурами - Алатир (від др.іран. al-atar - "біл-горюч"), а не шестикутна зірка Давіда, була головним символом різдвяно-колядницьких

Господар дому (у громадському обряді волхв або поважний чоловік) тричі підкидає ложку куті на стелю, проказуючи:

Ой у борі, борі
Там сосна стояла,
Зелена, кучерява.
Ой Овсень, ой Овсень!

Слава Дідуху-Коляді!
Відповідь: Навіки слава! (повтор тричі)

Господар:

Пресвяте Сонце,
Місяцю ласкавий,
зорі ясні, дощі рясні!