Сонцеворот або зимове сонцестояння

21 грудня – дуже важливий день не тільки  з точки зору астрономії. Це не тільки найкоротший світловий день календарного року у північній півкулі, а й важлива точка відліку, коли відбувається своєрідний енергетичний перелом, очищення й прощання зі старим.

Цей  потужний момент називають сонцеворот або зимове сонцестояння. Незважаючи на те, що попереду кілька місяців голодної та холодної зими, головне наше світило – Сонце – віднині починає набирати сили. Ще трохи, і день почне непомітно більшати, а ми все частіше думатимемо про весну і нове життя.

Особливо важливе значення дня зимового сонцестояння надавали наші предки ще в прадавні часи, коли жили в тісному контакті з природою.

Розуміючи, що від сонячного світла і його животворного тепла залежить життя на землі, наші далекі предки прославляли Сонце. Для них дні зимового сонцестояння були божественним чудом, яке уособлювало перемогу світла над темрявою.

Святкування зимового сонцестояння – найдревніший ритуал чи не всіх світових культур.

Яскраве свідчення того, що первісні люди надавали важливого значення Дню зимового сонцестояння, – археологічні пам’ятники пізнього неоліту і бронзової епохи, таких як Стоунхендж у Великобританії та Ньюгрейндж в Ірландії. 

У 45 році до н.е. Юлій Цезар у своєму юліанському календарі встановив для Європи 25 грудня як дату зимового сонцестояння (лат. Bruma). У 1582 році у новому календарі папа римський Григорій XIII ліквідував неточність, яка накопичилась за період з IV по XVI ст. Але він не врахував три дні, що набігли між I та IV ст.. нашої ери. Відтоді день зимового сонцестояння у північній півкулі – приблизно 22 грудня. Коливання в один або два дні пояснюється високосними роками.

Вважається, що у стародавніх слов`ян саме в день зимового сонцестояння святкувався Новий рік. Язичники утотожнювали його з божеством Колядою. Головним атрибутом свята було багаття, що уособлює і закликає світло Сонця. Допомогти Сонцю набрати силу і прославити його допомагали також палаючі колеса, які катали по землі. Або «колоди» – палаючі пні великих дерев. Щоб зима була не дуже суворою, ліпили снігову бабу, що символізувала Зиму, і розбивали її сніжками.

20 грудня в той час вважалося останнім днем осені, а 21 грудня, у сонцеворот, – днем зимового сонцестояння. З цього моменту починався Колядень – перший місяць зими і нового року. У цей же день відзначали різдво Коляди, іпостасі одного з головних слов`янських богів Даждьбога, що втілював Сонце.

І досі вважається: три доби до 21 грудня і три після до 24 числа – енергетично заряджений час, найкращі дні в році, коли можна змінити свою долю, переродитися так само, як і Сонце, відкинути все зайве, старе і дати початок новому.

У дні, що передують зимовому сонцестоянню, добре звільнятися від усього непотрібного, шкідливого, нав’язливого. Це можна зробити подумки, а ще краще – написати на папері все, чого хочеться позбутися, і спалити аркуш. Так само можна напередодні провести очищення житла, знайти час для очищення своїх думок. Побажати щастя своїм близьким, рідним, друзям і попросити пробачення – це найпростіше, що можна зробити в ці дні.

Після цього дня дуже добре складати плани на весь майбутній рік, загадувати бажання, які добре записати і зберегти в таємному місці. До того ж, такі плани мають особливу силу, адже вони будуть наповнені енергією зростаючого Сонця.