Колядка "Добрий Вечір Тобі Пане Господарю"

Переглядав сьогодні тексти старовинних, дохристиянських обрядових пісень і чомусь зупинився ось на цій Колядці.

Добрий Вечір Тобі Пане Господарю

Відміни приспівів:

Ой радуйся Земле Син Божий народився!
Ой радуйся Земле Ясен Світ засвітився!
Ой радуйся Земле Світ Новий народився!
Ой радуйтесь Люде Ясен Світ засвітився!
Вимітайте Двори Новими Мітлами
Печіть Паляниці з Ярої Пшениці
Застеляйте Столи та все Килимами
Xай посядуть звані довгождані Гості
А що Першим гостем то Краснеє Сонце
А що Другим гостем то Ясненький Місяць
А що Третім гостем то Дрібненький Дощик
А що Сонце мовить Людей благословить
То ізрадується й Дитятко маленьке
А що Місяць мовить Звіра благословить
То заворушицця й Звірятко дрібненьке
А що Дощик мовить Поля благословить
Як перейду Яром Польом Господарьом
То заколосицця Жито і Пшениця
Жито і Пшениця й усяка Пашниця….

І раптом виникла така думка, а на якій мові співали Колядки наші Предки? Ясно, що народилися ці обрядові пісні задовго до прийняття християнства. Самі тексти наскільки гармонійні, відшліфовані , що вони працюють не лише на рівні свідомості, а очевидно, що й на рівнях підсвідомості і надсвідомості.Абсолютно ясно, що їх не перекладали з інших мов, бо сакральний зміст неодмінно був би втрачений. Тобто, дякуючи старовинним обрядовим пісням ми чуємо нашу священну мову, якою розмовляли наші далекі Пращури. Наші науковці, які працюють з давніми літописами якось цього не враховують, як і те, що лише два літописних дохристиянських джерела збереглись до нашого часу, всі інші писані християнськими адептами і на чужій мові, яку згодом почали називати церковнослов’янською.Дехто із таких дослідників намагається довести, що ця штучна мова, в основі якої староболгарська і є нашою автентичною. Слухаючи мови словаків, словенців, сербів.в меншій мірі поляків і білорусів розумієш, що з усіх слов’янських держав лише Україна зберегла свою прадавню мову. Місцеві говірки, які мають регіональний характер не заперечують основи нашої мови, а лише збагачують її та доповнють. Співаючи старовині українські пісні ми отримуємо код розуміня нашої культури і ментальності, відновлюємо нашу ідентичність. Співаймо! І оберігаймо нашу священну мову, мову Творця всього сущого,мову Богів, як найбільший скарб. переданий нам Предками, який ми збережемо і передамо у всій красі і величі нашим Нащадкам!