колядки

Коли біля воріт нашого двору чорна "Волга" КДБ стояла частіше, ніж фіра з гноєм, я не боялась і пишалась тим, що я - українка.

Українськi колядки, як священнi гiмни, донесли до нашого часу не тiльки свiтогляд предкiв, а й космогонiчнi мiфи про створення свiту.

Сaмe в тaкiй пoслiдoвнoстi прayкрaїнцi спрaвiкiв вiдзнaчaли цi святa, нaпoлягaє Любoв Сeрдyнич, aвтoрка пoсiбникa «Із нaрoднoї криницi».

У зв’язку зі своєю охоронною захисною функцією, дзвіночок використовується в переломні моменти життя людей: під час ритуалів “переходу” (у весільній і похоронній обрядовості), під час хвороби (як

Коли біля воріт нашого двору чорна "Волга" КДБ стояла частіше, ніж фіра з гноєм, я не боялась і пишалась тим, що я - українка.

Від язичницької традиційної пісні до флешмобу — як «Щедрику» вдалося закохати в себе всіх, — пише Всвіті.

Сьогодні тяжко уявити зимові свята без зимових календарно-обрядових пісень — без колядок.

А в горі в горі в глибокім зворі
Славен, Боже! Славен, Боже! (після кожного рядка)

Переглядав сьогодні тексти старовинних, дохристиянських обрядових пісень і чомусь зупинився ось на цій Колядці.

Наші предки — сонцепоклонники-хлібороби, жили у гармонії з природою, розуміли свою залежність від неї.

А в горі в горі в глибокім зворі
Славен, Боже! Славен, Боже! (після кожного рядка)

Ой у борі, борі
Там сосна стояла,
Зелена, кучерява.
Ой Овсень, ой Овсень!

Ходили-гуляли коляднички,
Коляда, Коляда!
Та приходили на багатий двір,
Коляда, Коляда!

Дай нам, Боже Колядо!
Добре пасовище, Колядо!
Для корівок, Колядо!

Божич, Божич уступає,
Коло Свароже починає,
Несе пучечок золота,
Щоб позолотить ворота!

На крутій горі на високій
Горять вогні ярі,
Киплять котли кипучі,
В тих котлах кипучих

Богове святкують Різдво
А у лісі, у лісі, та й у Медоборі *,
Ой, Дажбоже!

Стояла сосна серед Дунаю, Дажбоже!
На тій сосноньці сив сокіл сидів, Дажбоже!

У фольклористиці та етнології побутує думка про те, що колядки співають взимку. Колядками прийнято називати обрядові пісні, які виконуються на Різдвяні святки.

Зміст