Богове святкують Різдво

Богове святкують Різдво
А у лісі, у лісі, та й у Медоборі *,
Ой, Дажбоже!

      (приспів після кожного рядка)
Блудили блудці сімсот молодців,
Приблудилися до цього двору,
До цього двору, та й до веселого.
А у цього господаря двори виметені,
Двори виметені, столи встелені.
А за тими столами самі Богове,
Самі Богове та й веселії,
Тільки нема Святого Різдва.
Рече Сварог Богу Перуну:
– Перуне, послуго моя,
Піди принеси Святеє Різдво.
Не пройшов Перун і півдороги,
Здибало Перуна чудо-чудноє,
Чудо-чудноє, вогнем страшноє!
Його перестріло сиве голуб'я,
У нього з рота полум'я йшло,
У нього із очей іскри скакали.
Перун вжахнувся, назад вернувся.
Рече Сварог до Бога Перуна:
– Ой, Перуне, послуго моя,
Чом ти не приніс святеє Різдво?
– Ой здибало мене чудо-чудноє,
Чудо-чудноє, вогнем страшноє,
А я вжахнувся, назад вернувся.
– Не було то, Перуне, ніяке чудо,
А то є святеє Різдво.
Було б його на руки взяти,
Сюди принести, на стіл покласти,
Зрадувалися б усі Боги,
Що перед ними Різдво сіло:
Ой, устаньмо та й вклонімося,
Святому Різдву поклонімося!
Ой, Дажбоже!

* Медобори — назва місцевості, де найдовше в Україні трималась язичницька Святиня (археологи відзначають рідновірські обряди аж до XVII ст.). У 1848 р. тут знайдена статуя Світовида, названа «Збруцьким кумиром», пізніше – знаряддя для обробки каменю та майстерні, де виготовляли кумири Богів. Нині Тернопільська обл., неподалік с. Гусятина.