Мені довелося бути в Києві під час ввезення в Києво-Печерську Лавру мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння цим мощам: люди по черзі прикладалися губами, порушуючи цією дією всі мислимі гігієнічні норми, до заскленого кубу, крізь який просвічувався якийсь зморщений плямистий череп. Видовище було невимовно жахливе і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?

Однак "потужна" вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів - ну, а як ще їх назвати?

При цьому, якщо скласти всі рештки і останки культових предметів і тіл, розкиданих по всьому світу і виставити на огляд релігійної пастви, то їхня сумарна кількість багаторазово перевищить реальні розміри цих об'єктів, якби вони існували насправді.

Якраз у п'ятницю 13-ого потрапила на мою пошту і ця "богохульська" стаття :-)

Володимир Маркін. Сучасне мракобісся.

Церковна братва століттями займається масовим виробництвом і широким розпродажем «святих мощей». Про це багато свідчень, але віруючих це не зупиняє: їх розум затьмарюють емоції, а емоціями управляє церква ...

Культ святих мощей в християнстві почав поширюватися після Нікейського Собору 325 року. Тобто, протягом майже трьохсот років прах найближчих сподвижників Христа нікого не цікавив. Зрозуміло, тим, хто проводжав свідків життя Ісуса в останню путь, не спадала на думку ідея складати докладні плани поховань або ж замість поховань здавати тіла покійних на зберігання послідовникам нової віри. Тому набуття справжніх мощей перших святих стало, м'яко кажучи, справою вкрай скрутною. Ні про яку достовірну ідентифікацію не могло бути й мови. Спробуйте-но зараз відкопати якесь поховання часів Ярослава Мудрого чи Володимира Мономаха і з абсолютною точністю ідентифікувати останки. І ще далеко не факт, що ці останки взагалі збережуться як такі. На території біля Ефеса трупи не піддавались природній муміфікації. 900 років - період практично повного розкладання останків. Але мощі знаходили, притому в неабияких кількостях. Так, у Андрія Первозванного виявилося 5 тіл, 6 голів і 17 рук. У святої Анни - 2 тіла і 8 голів. Стільки ж голів і у святого Пилипа. У Іоанна Хрестителя - 10 тіл і 7 «справжніх голів», і це при всьому тому що, згідно з християнською легендою, тіло Іоанна було спалено разом з відрізаною головою. А ось продовження вибіркового і далеко не повного списку мимовільного клонування мощей:

• Бенедикт - 3 тіла і 4 голови;
• Еразм - 11 тіл;
• Доротея - 6 тіл;
• Стефан - 4 тіла і 8 голів;
• Вільгельм - 7 тіл і 10 голів;
• Олена - 4 тіла і 5 голів;
• Ісайя Пророк - 3 тіла;
• Ієронім - 2 тіла, 4 голови і 63 пальця;
• Юліана - 20 тіл і 26 голів;
• Лука - 8 тіл і 9 голів;
• Петро - 16 тіл;
• Федора - 4 тіла і 6 голів.

Повний перелік дублікатів займе ще кілька сторінок.

Жодне канонічне Євангеліє не дійшло до наших днів у первісному вигляді. Не збереглося не тільки оригіналів, а й точних копій з них, і навіть копій з копій. Протягом декількох століть священні писання неодноразово зазнавали правок. Одні абзаци зникали, інші з'являлися, треті редагувалися і стилістично опрацьовувалися. Деякі моменти, такі, наприклад, як ходіння по воді, заборона дути вітрам і вчинення цілої низки чудес були прямо розраховані на менталітет елліністичної публіки. Багато вставок робив відомий християнський діяч Маркіон, якого згодом оголосили єретиком, але зроблені ним правки залишили в силі.

Шанування останків померлих - дуже давній культ, поширений по всьому світу. Поклонялися кісткам предків, черепам вождів, останкам хоробрих воїнів (як своїх, так і чужих), носили амулети з зубів, шматочків шкіри, волосся і яких завгодно частин тіла. Черепа і скелети були частиною інтер'єру і, якщо так можна висловитися, ландшафтного дизайну. З цим намагалися боротися, але марно. Первісні уявлення в тій чи іншій формі воскресали знову. Візантійський імператор Лев III (правив з 717 по 740 роки) боровся з шануванням трупів, вважаючи це язичницьким варварством. Уже давно лунають голоси з вимогою поховати мумію Леніна. Обгрунтована і справедлива вимога. А церква поспішає поховати останки трупів, які в ній знаходяться? Їх століттями тягають по всьому світу і збирають ще більші натовпи роззяв, ніж колись збиралися на Червоні площі біля Мавзолею.

Не так давно в Свято-Катерининському Кафедральному соборі Краснодару на загальний огляд виставлялися кисть руки Марії Магдалини.

Марія Магдалина - одна з найбільш шанованих у християнському світі святих і один з найзагадковіших євангельських персонажів. При уважному вивченні новозавітних текстів мимоволі складається враження, що, або самі автори приховували важливі відомості про неї, або все, що було з нею пов'язано, в більш пізні часи піддалося під цензурі з боку церкви. Канонічні Євангелія нічого не говорять про долю Марії Магдалини після вознесіння Ісуса. Хто, де, коли і на яких умовах ділив останки Марії Магдалини? Що це взагалі за акція? Де документи про таке хижацьке розтягування трупа частинами? Нічого цього немає, тому що ніякого розділу ніколи не було.

У Краснодарі віруючим демонструвалася тільки привезена кисть руки, яка належала, за версією церкви, Марії Магдалині. Однак монастир Сімонопетра на горі Афон - аж ніяк не єдине місце, в якому зберігаються ці мощі святої. Ось список місць, де вони є:

• Єрусалим
• Рим (храм Іоанна Латеранського)
• Мінськ (храм Святої Рівноапостольної Марії Магдалини)
• Церква Сент-Бом поблизу Марселя (там зберігається її голова)
• Церква Сент-Мадлен у місті Везле (Бургундія)
• Сен-Максімен (Прованс)
• Монастир Есфігмен в Греції (там зберігається її ліва нога).

Одними мощами перелік святинь не обмежується. Разом з кистю руки Марії Магдалини в Краснодарі показували частинку хреста, на якому був розп'ятий Ісус Христос. Але якщо зібрати всі наявні по світу частинки, то з них можна скласти близько сотні хрестів. Мабуть, хрест був циклопічних розмірів, і його вершина губилася десь у стратосфері. А цвяхів, якими був розп’ятий Христос, зібрали в кількості 1 235 штук! (Бідний спаситель!). А ось короткий список інших християнських реліквій. Є такий ексклюзив, що хоч стій, хоч падай:

• Сльози Богородиці;
• Молоко Богородиці (!);
• Волосся немовляти Ісуса;
• Кров Ісуса, зібрана біля підніжжя Хреста;
• Сльози Ісуса (!);
• Сіно з ясел, в яких лежав Ісус (!);
• Срібне блюдо, на якому лежала голова Іоана Хрестителя;
• Посуд з Таємної вечері;
• Ніготь святого Павла;
• Крайня плоть Ісуса (!);
• Шматки савана Ісуса;
• Залишки одягу апостолів;
• Камінь, на якому сидів Ісус;
• Терновий вінець (зберігається в Соборі Паризької Богоматері);
• Вбрання, в якому Ісуса вели на Голгофу;
• Свічка, яка світила при народженні Ісуса (!);
• Посудина з потом  святого Михайла, зібраного після його боротьби з Дияволом(!);
• Палець Святого Духа (!);
• Шматок вікна, через яке архангел Гавриїл з'явився Марії;
• Кістки ослиці, на якій Ісус в'їжджав до Єрусалима (у Вероні скелет, а в Генуї хвіст);
• Ганчірки з кров’ю Святої Діви;
• Мощі півня, який кукурікав Петру;
• Чихи Святого Духу (!);
• Коробка з останнім подихом Ісуса (!);
• Кістки корів, які приснилися єгипетському фараону (!).
• У листопаді 2002 року знайшлися навіть сандалі Христа, (яка була якість взуття! З розуму зійти!).

Багато з вищеперелічених реліквій існують в абсолютно неймовірних кількостях. Так виявилося, що столів на Таємній вечері було 2 - один кедровий, інший дубовий. Перший знаходиться в Італії, другий в Австрії. А посуд, що стояв на тих столах, представлени й ​​не лише окремими чашами чи тарілями, а й цілими сервізами. Якщо зібрати все разом, то можна буде зробити висновок про те, що Ісус на прощання закотив вельми вражаючий банкет. Лоскутів з савани Господа стільки, що загортали його не інакше як в корабельне вітрило. У кожного з апостолів, судячи з шматків їхніх вбрань, було особисте ательє. Петру кукурікав не один півень, а ціла птахофабрика. А, крім того, за Ісусом і його учнями ходив натовп антикварів і збирав все, що можна.

Молока Богородиці в європейських храмах зберігалося стільки, що, за висловом Кальвіна, навіть якби вона була коровою, то все одно не змогла б стільки давати. Навіть найбільш відомі і шановані святині на перевірку виявилися підробками. У Палермо високо шанувалися мощі святої Розалії, але при першому ж анатомічному дослідженні з'ясувалося, що це кістки ... козла (виготовленням святинь в промислових масштабах церква займалася з давніх пір. Про це дуже добре написано в книзі Лео Таксіль «Священний вертеп»).

Кадуінська плащаниця з'явилася в християнському світі тільки в 1115 році, намальована на єгипетському полотні Х століття, а напис на ньому - не письмо апостолів, а ... цитата з Корану арабською мовою. А спектральний аналіз Туринської плащаниці показав, що вона була виготовлена ​​в XIV столітті. У березні 1990-го року в Британському музеї відбулася величезна виставка про Туринську плащаницю з промовистою назвою: «Підробка. Мистецтво обдурювання».

У Києво-Печерській лаврі довгий час зберігалася пляшка з запечатаною в ній ... темрявою єгипетською. А зараз було б актуальніше запечатати і зберегти пляшки з темрявою краснодарською, приклеївши на них в якості етикеток портрет місцевого митрополита Ісидора.

Ось і місцевий ігумен Єлисей, наприклад, абсолютно спокійно говорить про поділ мощей Марії Магдалини. Розділили і по всьому. Нормально. Нічого страшного. А тепер уявіть, яке було б ставлення до поділу тіла Володимира Ілліча, якби, скажімо, за часів Брежнєва голову вирішили б залишити в Москві, ногу відправили б у братній В'єтнам, руку подарували Еріку Хонеккеру, а ребра презентували б Фіделю Кастро? ..

Цілком можливо і навіть більш ніж імовірно, що, прочитавши цю статтю, деякі скажуть, що вона ображає почуття віруючих і спрямована проти православ'я. Насправді ж така ціль не переслідувалася. Навпаки. Будь-яка віра повинна бути щирою і чистою, без театралізованого абсурду, без брехні, без дешевих трюків і підроблених чудес. Почуття віруючих ображає не опис всіх цих неподобств, а сама їх наявність. Не можна за світло віри видавати останки покійних. До освіти і просвітління умів це не має ніякого відношення.

Але релігія з духовного вчення вже давно перетворилася в галузь економіки, в своєрідний різновид шоу-бізнесу. У Краснодарі на кістки прийшли подивитися близько 100 тисяч людей. Уявіть, скільки вони залишили грошей, які не обкладаються ніякими податками. Навряд чи від такого бізнесу хтось відмовиться. Є попит на трупи, буде і пропозиція. Цілком по-земному і нічого надприродного.