Гімн богам нашого народу

Церков-домовина розвалиться.
 І з-під неї встане Україна.
Тарас ШЕВЧЕНКО
(«Стоїть в селі Суботові»)

В літературному житті Сумщини відбулася помітна подія — вийшла з друку збірка віршів поетеси Людмили Ромен «Білий лебідь-лебідь Чорний».

Поява цієї книги є ще одним поетичним ствердженням першого рядка гімну нашої держави: «Ще не вмерли в Україні ні слава, ні воля…»

Воля й слава живе у віршах Людмили Ромен, воля й слава нації, яка здатна за себе постояти, зберегти скарби своєї душі, відновити віру і звичаї предків.

Всі поезії в книзі, а вона складається зі вступу, висновків і п’яти «Яв» (розділів), надихані любов’ю до України. Авторка добре вивчила історію свого народу, і кожний віршований рядок у цій збірці є правдою боротьби українців за кращу долю. Поетеса розповідає, який опір чинили вони пришестю чужої для них християнської ідеології, і підтверджує це цитатами з різних джерел. Ось наприклад:

Стинали, топили, палили в огні,
З душі виривали Боянові струни.
Я довго збирала у волю свій гнів:
На берег Дніпровий «Видибуй, Перуне».

«Для подолання Великої Русі греки вдалися до ідеологічної експансії у правлячих колах свого ворога. Справа увінчалась успіхом у 6486 році (988 н.е.) — великий князь Володимир зрадив рідну православну Віру пращурів та почав насаджувати чужоземну релігію — греко-ортодоксальне християнство у Великій Русі». («Ім’я Вітчизни», А.Клос, 2003).
У вірші «На відстані тисячоліття» зображено картину тортур, яких зазнали українці від насильного повального хрещення.

—Не мовчи, не мовчи.
— Був вогонь і мечі.
— Із Христом палачі.
— І удень і вночі у Дніпровії хвилі
заганяли, хрестили.
Скільки згинуло люду!?
Хрест чіпляли на груди.

Авторка розповідає, що насильники від християнства знищили стародавні храми, змусили українців прийняти чужу віру й ідеологію, і закликає повернутися до батьківської віри.

Свій рай розтоптали, «полізли в церкви»,
Чи луччими стали, скажіте, панове?
Прокинься, мій світе, вертайте, Волхви,
Свою Україну піднімемо нову.

Поетеса часто підкреслює, що християнство прийшло з чужої країни, від іншого народу, що це догматична ідеологія.

В юдейо-християнські настанови
Вчитайся, мій народе, ти не раб!
Узяв Христос закони від Єгови,
З ім’ям його воює з братом брат.

У критиці християнства Людмила Ромен посилається на «Святе писання» — «Біблію» і висловлює своє бачена українців.

У чорній рясі вітер-християнин
Жене рабів розп’ятієм Христа,
Не українці ми — раби погані,
Єрусалим для нас — земля свята.

У віршах багато протиставлень. Поетеса порівнює людяні закони рідновірів з біблійними заповідями.

В своєму вільному святому краю
Любов правдива — Богові свята.
В любові місця ворогу немає,
Любить катів — це заповідь Христа.

Від стародавньої релігії предків нам залишилась «Велесова книга» — старовинний язичницький епос, що зображує життя давньоукраїнських племен протягом тривалого історичного періоду -з VII ст. до н. є. Це священна книга українців, зміст якої насичений любов’ю до людей. Людмила Ромен у своїх поезіях часто посилається на «Книгу Велеса», протиставляючи людяність Волхвів жорстокості християнства.
Промінь сонця дарує щодень

Силу й ласку і серцю й листкові.
Світ — Творець первозданних пісень!
Не знайти Його в церкві Христовій.

Стародавня назва віри наших пращурів – православ’я. її назву розуміють так: «славити рідних Правдивих Богів». Оскільки у східної християнської церкви не було своєї назви, її попи вдалися до плагіату і присвоїли назву «правосла’я».

Чекаю я твого пришестя,
О Рідна Віро, мудросте свята!
О, пам’яте моя Праперша,
Ти Правослово світле на вустах.

Як відомо, християнська релігія прийшла в Україну голою або з чужими звичаями, а тому попи зразу ж присвоїли українські обряди й традиції. І колядування, і щедрування, і водохрещення, і вербну неділю, і свята Купала та   Покрови, і багато  інших обрядів та свят.

Ортодоксальна християнська церква протиставляє стародавнім українським віруванням те, що вона культивує образ одного Бога, а язичництво -багатобожжя. Це як подивитися. Адже християнська церква присвоїла собі не тільки стародавні обряди українців, але і їхніх стародавніх Богів, понизивши  їх у ранг святих. Так, Бог врожаю та родючості Купало став Іваном Хрестителем, Бог грому й блискавки Перун — Іллею Пророком, Богиня Доля – святою Катериною і т, д. Молитва «Отче наш» теж перейшла в християнство з рідно віри, і поетеса стверджує і це в своїх віршах.

Даждбоже, Отче наш, хай во всі дні
З твоєї будуть праведної волі:
Падіння, злети, блискавець вогні,
Пісні, пелюстки, солов’ї й красолі,
Життя, смеркання, зорі, голоси,
Конвалії, сонати і сонети,
Правічний звук симфонії краси
У дні народження поетів.

Людмила Ромен впевнена у власній правоті, її вірші сміливі і влучні, бо в твердженнях своїх вона опирається на український фольклор, народні вірування і світогляд великого Шевченка.
Згадайте застереження Тараса:

«Одурить Візантійський Саваоф»,
Трисуття, а не хрест, душі окраса,
У небі України — Український Бог.

Збірка «Білий лебідь — лебідь Чорний» — невичерпне джерело високохудожньої поезії. У назві – протиставлення Добра і Зла в нашому житті, і хочеться , щоб перемагало Добро. Настрій поезій, емоційний  тон віршів налаштовані на це.

Моліть блакить іконну Неба!
Над рушниками рідної Землі
Клекоче з висі Білий Лебідь,
Несе нам Русь Даждбожу на крилі.

Читайте збірку сумчанки Людмили Ромен, її вірші збагачують душу.