від старослов'янського Богь, південнослов'янського Bogъ, давньоіндійського Bhagah – наділяючий, податель, пан, господь, владика; основа Бог- стала надзвичайно словотворчою для особових імен людей і Богів.
Многопроявність Божественної сутності отримала у слов'ян велику кількість імен Бога, і відповідно, множину слова Боги. Серед імен слов'янських Богів є багато найменувань одного і того ж Божества (імена-синоніми), які часто можуть виявитися давніми епітетами, що пізніше стали сприйматися як імена власні: Вишень – Всевишній, Світовид – Світлий, Миродержець – Миробог, Мокоша – Мокра та ін. З приходом інтернаціональних світових релігій відбулося спрощення релігійного світогляду, примітивізація розуміння Божественного. Християнська церква жорстоко боролася з етнічними іменами Богів, називаючи їх “лжеіменнії Боги”, однак і вона, не змігши викорінити народне розуміння багатопроявності Бога, вимушена була замінити давніх Богів на своїх “святих”: Власа замість Велеса, Іллю замість Перуна, Богородицю замість Рожаниці та ін.
Українська народна пісня
Пісні на слова Тараса Шевченка та...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira