одне з імен Матері-Слави: “се бо Магура співає пісню свою, і кличе до січі” (ВК, дощ. 6-Г); уявляється у вигляді прекрасної крилатої діви у військових обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам віру в перемогу над ворогом. Якщо вояк падає, вражений ворожою зброєю, Магура торкнеться до нього своїм крилом, поцілує в охололі вуста, і дасть випити води живої із золотого кубка. Тоді відправиться душа убитого воїна до Лук Сварожих, щоб отримати нове тіло, і тут вічно пам'ятатиме він останній поцілунок Магури.
Знайомство з українськими рідновірами...
Слова Володимира Осипчука- Скороводи.
З таїни, з давнини в неймовірні віки...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira