можливо від санскритського свару –жертовний стовп; пор. також санскритське сваруші – власна воля, бажання, радість, натхнення. Ім'я вже в часи Київ-ської Русі було рідковживаним, тому народна етимологія літописця-християнина надала йому значення “сварливий”.
А хто в світі любить нерідних дітей?...
Слова Володимира Осипчука-Скороводи.
Слова: Галина Лозко
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira