Християнство - злочин проти людства.

Зусиллями ісусіанських "просвєтітєлєй" було знищено всі джерела ведичного коріння, чи як "просвєтітєлі" називають "язичницьког", або "поганського" напрямку розвитку суспільств.
Деякі факти, які доволі широко відомі: (по встановленому насильницьки ісусіанському рокочисленню)

У 57 р. знищено книгозбірню в Ефесі.
У 64 р. у навмисному підпалі імператором Нероном у Римі гине бібліотека.
У 80 р. підпал книг у бібліотеці портика Октавія в Римі.
У 188 р. влаштована християнами пожежа в бібліотеці храму Юпітера в Римі.
У 191 р. через підпали і пожежі загинули книги в декількох бібліотеках Риму.
У 208 р. через пожежу в книгозбірні загинули книги, під час заворушень у Шангані.
У 301—302 рр. чудові бібліотеки Вірменії, що збиралися протягом століть елліністичними суверенами були спалені після християнізації через буцім-то «демонічні знання» у них, за наказом Тірідата III.
У 325 р. на Першому Вселенському Соборі в м. Константинополі було прийнято рішення піддавати знищенню всі язичницькі книги й рукописи та їх власників з читачами. Зусиллями їх були спалені унікальні сховища язичницьких книг.
У 363—364 рр. спалено було унікальну бібліотеку язичницьких рукописів імператора Августа. За наказом імператора спалена бібліотека Антіохії, заснована Юліаном.
У 370—371 р. імператор Валент переслідує і в Антіохії язичників: Величезна кількість книг була спалена на площах, живцем був спалений філософ Симонід, 12 березня того року відрубали голову філософу Максиму, з ними були замучені до смерті екс-губернатор Фідустій та жерці, були закатовані і вбиті тисячі безневинних людей, які відмовилися зрадити традиції своїх предків. Амміан Марцеллін засвідчив, що жителі провінції в той час так боялися переслідувань, що самі палили книжки з метою знищення доказів причетності до читання книжок та їх зберігання.
У 372 р. намісник Азії Фіст, з дозволу імператора Валента, знищує вогнем книжкові праці язичників та карає язичників власників тих книжок.
На початку IV ст. єпископ Македонії спалює "єретичні" книги єпископа Павліна.
У кінці IV століття християнськими правителями проводилася боротьба з язичництвом, жертвою чого стала Александрійська бібліотека.
У 385 р. уцілілими від пожежі безцінними язичницькими інкунабулами християни-фанатики тиждень опалювали римські лазні. У топках були спалені 700000 тисячі рукописних книг, які понад сім століть збирали Птолемеї та римляни.
У цій стародавній скарбниці зберігалися 42 рукописи з медицини Гермеса, Птаха та Імхотепа. Знадобилося багато століть непотрібних страждань і смертей, щоб заповнити прогалину, що утворилася в медичних знаннях. Більшу частину її в 415 р. знищив натовп релігійних фанатиків, підбурюваний єпископом Кирилом Олександрійським. Котрий також наказав вбити жінку-математика, письменницю і філософа, винахідницю ареометра на ім'я Гіпатія. Її притягли до патріаршої церкви «Святого Михайла», де християни-фанатики розірвали її тіло на шматки, після чого вони ними вертіли виступаючи в процесії вздовж міської вулиці, і спалили їх врешті на величезному багатті разом з книгами та рукописами поблизу Кінарона. Після вбивства Гіпатії, християни-фанатики зруйнували споруду і самої бібліотеки. Оцінити рівень тодішньої науки вдалося після археологічних знахідок у XX столітті сучасникам: існували тоді медичні інструменти не лише для трепанації черепа людини, стоматологічних операцій, але виявлені складні хірургічні інструменти для операції на рогівці ока схожі за конструкцією на сучасні приладдя. А описи медичного досвіду тої доби існували саме в тих бібліотеках. В описах сучасних філософських праць та природничих наук зустрічаються зазначення, що втрачено через ті події повну книгозбірню, всі тексти, і оцінювати можна з випадково залишених копій та уривків.
У 391 р. друга Олександрійська бібліотека була спалена єпископом Феофілом.
У 398 р. імператор Аркадій спалює написані твори Євномія[ru] та його конкурентів.
У 405 р. за наказом Стиліхона Флавіо християни спалили бібліотеку «Сивілині книги», що оплакував поет Клавдій Рутилій Намаціан[5].
Етруська бібліотека у Римі з язичницькими рукописними книгами була знищена.
Афінська бібліотека з язичницькими рукописними книгами була знищена.
Цареградська книгозбірня з язичницькими рукописними книгами була знищена.
У 416 р. пелагіяни спалюють бібліотеку монастиря в Вифлеємі, що зберігала також книжки від 385 р. Ієроніма Стридонського.
У 435 р. Феодосій II та в 448 р. Валентиніан III спалюють книги несторіанців, а також твори філософа-неоплатоніка Порфирія.
У 448 р. християни-фанатики спалюють всі виявлені і вилучені у римських громадян екземпляри критичного трактату Порфирія (учня Плотіна): «Проти християн».
У 455 р. спадкоємець Феодосія II Маркіян наказав спалити книги авторів творів оголошених як «єретики».
У 529 р. імператор Юстиніан I едиктом закриває Академію в Афінах й знищує її бібліотеку. Залишившись серед живих сім викладачів, котрі знаходять пізніше притулок у царя Персії Хосроя, який надає їм кафедри в університеті Юндішапура[ru].
562 р. Юстиніан I дає три місяці грекам-язичникам в Афінах, Антіохії, Пальмірі і Константинополі, щоб вони відреклися від культу батьків (язичництва), і після цього з шаленим натовпом арештовує, кпіє, знущається, катує, ув'язнює, вбиває язичників. А на площі Кінігуі (у перекладі — «Полювання») у м. Константинополі на величезних багаттях спалив тисячі книг та чимало статуй, які перебували в приватному володінні. Ремісників і їх сім'ї за виготовлення книжок та статуй притягують до судилищ.
У 590 р. на папський трон сів Папа Римський Григорій I і він спалює бібліотеку з Палатинського пагорбу Аполлона, засновану самим Октавіаном Августом, оскільки на його думку була «в ній чужа мудрість, що не повинна заважати», всі книги залишені від античного Риму.
989—990 рр. каган Володимир "хреститель" при підкоренні й хрещенні народів Подніпров'я знищив десятки міст і сіл.
А «Церковним статутом Володимира» наказувалося спалення волхвів з їх книгами.
Згідно Іоакимовського літопису спалювалися разом з дерев'яними ідолами дерев'яні книжки язичників.
У 991 році спалено було язичницьке «чорнокнижжя», книги на бересті.
У 996 р. каган Володимир "хреститель" наказав знищити докладний Літописний Звід, язичницькі рукописи, спалювали разом з книжками і людей власників тих книжок, що становило 1/3 населення.
«З 83 стаціонарно досліджених археологами городищ IX—XI ст. 24 (28,9 %) припинили своє існування до початку XI ст. н. е.».
Літописи давніх язичницьких літописців на Подніпров'ї з докириличною писемністю фактично були знищувані, якими свого часу користувався і Нестор-літописець для "Повісті врем'яних літ".

 

Тільки за ці, відомі і встановлені злочини проти людства, цих "просвєтітєлєй" самих треба б було піджарити на вертелах...

Євген
 

Медіа