3 травня в українській та слов'янській традиції відзначають день Мокоші — божества, що є покровителькою жіночого рукоділля та плодючості.
Весняна Мокоша символізує пробудження природи, відновлення землі і готовність до нових починань. Однак, попри її зв'язок із рукоділлям, саме в цей день існує традиція не займатися жодними ручними працями.
Хто така Мокоша?
Мокоша — одне з найбільш шанованих божеств у слов'янській міфології, асоційоване із землею і жіночими аспектами життя. Вона вважається покровителькою жіночого рукоділля, в тому числі ткацтва і прядіння, а також землеробства та плодючості. Її часто зображують із символами землі, врожаю та домашніх тварин.
Традиції та заборони
За традицією, в день Мокоші жінкам забороняється виконувати рукодільні роботи. Віриться, що в цей день потрібно дати відпочинок рукам та землі, дозволяючи земній силі відновитися. Це пов’язано з повагою до Мокоші як покровительки тих сфер життя, які вимагають багато праці і витривалості. Таким чином, перепочинок вважається не тільки фізично корисним для жінок, але й духовно важливим, оскільки він вшановує природні цикли і саму богиню.
Ритуали та святкування
Цей день також може супроводжуватися різними ритуалами, які спрямовані на залучення плодючості та благополуччя. Жінки збираються разом, щоб спілкуватися, ділитися новинами та робити плани на майбутнє. Вони можуть проводити обряди очищення та благословення домівок, використовуючи трави та квіти, зібрані в цей період.
У сучасному світі це свято може набути нових форм і змісту, але його основна ідея — відпочинок і повага до природних циклів — залишається незмінною. Це час, коли можна замислитися про гармонію між людською діяльністю і природою, а також важливість збереження традицій і культурної спадщини.
День Мокоші є важливим нагадуванням про роль жінок у культурі та їхній внесок у підтримку життєвих циклів. Він допомагає підтримувати зв’язок із природою і своїми коріннями, звертаючи увагу на важливість духовного та фізичного відновлення.