Браття, кожен із вас, в якому стані був покликаний, хай у тому (стані) перед Єговою залишається! Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Бо покликаний в Господі раб — визволенець Господній; так само покликаний і визволенець (вільний) — він раб Христа (1Кор., 7: 24, 21—22).
Раби, — слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячись Бога. І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господові, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Христові (Кол., 3: 22—24).
Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, не крали, а виявляли всяку добру вірність (Тит., 2: 9—10).
Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил., 2: 14).
Тіштеся надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві (Рим., 12: 12).
Утиски приносять терпеливість, а терпеливість, — досвід, а досвід — надію (Рим., 5: 3—4).
Раб Ісуса не повинен сваритися, але (повинен) бути привітним до всіх, до лиха терплячим (2Тим., 2: 24).
Раби, — слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця свого, як Христа! Не працюйте тільки про людське око (Еф., 6: 5—6).
Як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть! (2Сол., 3: 10).
Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога (Рим., 13: 1).
А Ісус — голова всякої влади й начальства (Кол., 2: 10).
Тому той, хто противиться владі, противиться божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. <...> Хочеш не бо- ятися влади? Роби добро (владі), і матимеш похвалу від неї, бо володар — божий слуга, тобі на добро, ...бо недарма він носить меча, він бо божий слуга. Тому треба коритися не тільки рада страху кари, але й ради сумління. Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь! (Рим., 13: 2—5, 7).