За переказами Велесової Книги ми походимо від Славуни (Матері-Слави), жони Богумира, які є родоначальниками слов'янських племен:
"Ми потомки роду Славуни" [ВК, 6г,8], "То бо ми маємо імено Слави" [ВК, 8(2)]. Ця Слава ототожнюється із богинею Зорі, що провіщає Сонце і співає Йому славу. Тому назва "слов’яни" може походити від славлення – богослужби, де прославляється Бог: "…славуни-руси, які Богам славу співають, і тако суть славуни тому." [ВК, 8(2)], "Якщо славії ми речені, ніколи не просили нічого. Славу речемо, се бо те молитву творячи." [ВК, 24а], "…і стали славні від славлення Богів наших" [ВК, 24в]. Як бачимо є цілком логічні пояснення виникнення назви "слов'яни" так і слов'янського світогляду.