Дажбожа внука я Рідних Богів,-
Жива краплинка Всесвіту живого.
А Ви? Скажіть же, до яких, Ви, пір
Чужому поклонятиметесь Богу?
Куди ж Ви свій егрегор несете,
Кому останні копійки даєте?
Чому, скажіть, чуже для Вас святе,
Чужі ікони, як ріднІ портрети?!
Прокиньтеся, прозрійте, Вас молю!
Чи Ви Шевченка добре не читали?
Була би Україна, як в раю,
Як би своє Ви, рідне-величали!
Іван Франко Вам очі відчиняв,-
Чи не за це Його «Сотворення…» спалили?
Силенко «Мага Віру» написав,
І Леся Українка, що є сили
Нас кликала до рідних вівтарів.
Не чули…І лоби свої хрестили,
Приймаючи за друзів ворогів…
Тепер синам копаємо могили.
Вони на нас зорять із висоти
Де вже нема ні горя, ні печалі.
На смерть вони пішли не за хрести,
По еталону вищої моралі,-
Небесних сотень це володарІ,
Стоять тепер на варті у безсмерті,
Щоб путькінські смердячі упирі,
Нас не жахали на землі цій смертю!!!
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira