Де ж глузд?

Архиєрей Аріус доводив, що Бог-Отець старший за Бога-Сина. Єпископ Миколай доказував, що Бог-Отець і Бог-Син ровесники.

Аріус вважав, що у Віру Христову не треба впроваджувати поганської Тройці, яка є в Єгипті та інших поганських (многобожних) релігіях.

Єпископ Миколай на соборі жбурнув каменюку на архиєрея Аріуса. Коли закривавлений Аріус знепритомнів, Миколай здер з нього ризи. Прихильники Миколая переконали імператора Константина, що й для нього є вигідно, коли на Соборі Ісус Христос буде проголошений Богом. Бо ж тоді імператор буде ставлеником не Помазаника (Христа), а самого Бога Ісуса.

(Римляни і Греки вже звикли на зборах підняттям рук проголошувати Богом імператора чи полководця. Плутарх пише, що в Атенах на зборах оратори Демосфен, Дінарх і Геперіод підняли руки, щоб Олександра (Македонського) проголосити Богом.)

Після Нікейського собору попи у парафіях об'явили, що Ісус Христос проголошений Богом. Усі писання архиєрея Аріуса були зібрані і спалені. Та вчення Аріуса ширилося, його оборонці казали: "Де ж глузд? Якщо Ісус є Христом (Помазаником) Бога Саваота, то він не є Бог. А коли Ісус є Богом, то він не є Божим Помазаником (Христом)".

Так, ми довгі віки були духовними рабами, але ж це не означає, що ми повинні навіки-вічні залишитися у рабстві. У вільній державі думаймо, як вільні люди. Чужинець (св. Миколай) для наших діток є чужою людиною. І він не може бути ідеалом у нашій хаті. Ми діти матері-природи, у нас є український дід Мороз, рідний він для нас і люблений нами. І коли наші далекі предки вітали діда Мороза, то з пошани до себе, до Предків, до рідної природи, не цураймося діда Мороза, він наш рідний Дід.