Осіннє свято Перуна і Перуниці

За світоглядом наших Славних Предків, Бог Перун нерозлучний зі своєю жіночою парою — Перуницею. Вони — єдине ціле.

«Поняття Перуна — це принцип божественного прояву в громі та блискавці, це енергія очищення. Блискавка — це фізичне місце, де проявилася сила Перуна, так само, як Сонце — місце, де проявляється сила Дажбога (тепло, необхідне для дозрівання плодів). Тут діє Божественний закон (принцип), що вищий навіть від самого образу Божества», — зазначає професор Галина Лозко у свій праці «Коло Свароже. Відроджені традиції».

Про міфологічну дію цього принципу знаходимо й у Велесовій Книзі (дош. 26):

А тому, що впав у полі, Перуниця дає
Води Живої напитися, а напившися її,
Він їде до Сварога на білому коні.
І там стрічає його Перунько
І веде до блаженних своїх хоромів.
Там пребуде він час і отримає нове тіло.
Так має жити і радуватися сьогодні
До вічних віків, творячи за нас молитви.

Наші Предки шанували цих грізних Бога і Богиню майже в усі пори року, в тому числі і взимку — 2 лютого, що символізувало початок Весни. Адже ця дата зветься одночасно і Громницею, і Стрітенням (зустріч Зими з Весною), оскільки уже в цей час за відповідних погодних умов міг пролунати грім.

Проте справжнє пробудження Перуна і Перуниці від зимового сну стається у березні — на Благовіщення (на 25-ий) і Благовісник (на 26-ий день). При цьому Блискавиця пробуджується першою, а Перун — на другий день.

А коли інтенсивність гроз ставала найбільшою, наші Предки присвятили Перуну і Перуниці цілий Перуновий тиждень, проводячи в цей час обряди Перунування. Починався цей святковий тиждень зі славлення Перуна як покровителя воїнів (20 липня), що плавно перетікало у вшанування Перуниці (22 липня). У цей час ніхто у полі не працював, щоб не накликати на себе гнів Богині і Бога, якого 27 липня намагалися задобрити ще й як «Паликопу», аби не сотворював пожеж ні у полі, коли збіжжя уже було зібране у копи, ні у садибі.

А ось після 4 вересня вважається, що Перун і Перуниця переходять до зимового сну. Тож у цей час розпалювали Перунове вогнище, перед яким читали відповідні молитви проти пожежі. У цей день палять вогнища з тернового гілля (сорт «диптам»), яке завдяки особливим речовинам, що містяться в рослині, не згоряє (звідси — «неопалима купина»). Перед таким вогнищем читали замовляння проти пожежі