Про християнську легенду

Мене "порвав" один добродій, запитавши, а які ж такі древніші міфи були запозичені християнами для легенди про народження Христа Чистою Дівою.

Нижче подаю матеріал, який люди вже зібрали й розмістили в Інтернеті. Звісно, щоб науково підтвердити бодай існування цього матеріалу, треба посидіти в бібліотеках і поїздити по музеях світу не один рік. Я підхожу до цього простіше: може й є тут помилки, але стільки збігів не можуть бути випадковими, а якщо комусь дуже не віриться, то хай іде та перевіряє "біографії" Гора, Аттіса, Крішни, Мітри та інших. Отже - читайте, а про вірогідність судіть самі, бо паспортизованих автентичних метрик цих персонажів все одно не знайдете.

Гор – Бог сонця в древньому Єгипті, близько 3000 р. до н. е.
Ось коротка історія життя Гора:

Народився 25 грудня від діви Ісіди Марії.
Коли він народився, з’явилась зірка на сході.
По тій зірці три царі знайшли місце народження спасителя.
У віці 12 років він учив дітей багатія.
В 30 років прийняв духовну посвяту від людини на ймення Ануб.
У Гора було 12 учнів, з якими він мандрував, творячи чудеса – наприклад, уздоровлював хворих, ходив по воді тощо.
Гор мав багато імен: Істина, Світло, син Божий, пастир Божий, агнець Господній та ін.
Після зради Тефона Гор був розіп’ятий на хресті.
Похований на три дні.
Після чого воскрес.

Чи був Гор першим – невідомо, але ці самі елементи біографії знаходимо в багатьох культурах світу, у багатьох інших богів, і їх можна віднести до єдиного міфу.

Фрігійський Аттіс (Греція, 1200 р. до н. е.):

Народжений Дівою Наною 25 грудня.
Розіп’ятий.
Похований.
Пробувши в могилі 3 дні, воскрес.

Крішна в Індії (900 р. до н. е.):

Народжений Дівою на ймення Девакі.
Його прихід означила зірка на сході.
Творив чудеса разом із своїми учнями.
Після смерті воскрес.

Грецький бог Діоніс (Греція, 500 р. до н. е.):

Народжений Дівою 25 грудня.
Мандрував і вчив людей; творив такі чудеса, як перетворення води на вино.
Його називали Царем Царів, Єдинородним сином Божим, Альфою й Омегою та ін.
А після смерті він воскрес.

Перський Бог Мітра (Персія, 1200 р. до н. е.)

Народжений Дівою 25 грудня.
Мав 12 учнів.
Творив чудеса.
Після смерті був похований на 3 дні.
І потім воскрес.
Його називали Істиною, Світлом та іншими іменами.

Багато інших спасителів різних часів і народів світу підпадають під цю схему.

Виникають питання:

звідки взялися ці спільні риси?
чому Діва народила 25 грудня?
чому він був мертвий 3 дні?
чому потім воскрес?
чому 12 учнів чи послідовників?

Перш ніж пояснювати це, звернемось до останнього сонячного месії.

Ісус Христос:

Народжений Дівою Марією 25 грудня в Віфлеємі.
Його народження ознаменувалось зіркою на сході, за якою місце народження знайшли три царі-волхви.
У віці 12 років він уже вчив дітей.
Коли йому було 30 років, він був охрещений Іваном Хрестителем і почав своє служіння.
У нього було 12 учнів, з якими він мандрував і творив чудеса – зцілював хворих, ходив по воді, воскрешав мертвих.
Його імена: Цар Царів, Син Божий, Світло Земне, Альфа й Омега, Агнець Господній та ін.
Після зради учнем Іудою, який продав його за 30 срібляників, він був розіп’ятий на хресті, похований на 3 дні, а потім воскрес і вознісся на небо.

Історія всіх цих народжень має "астрономічний" смисл:

Зірка на сході – це Сіріус (найяскравіша зірка на нічному небі), яка утворює пряму лінію з трьома найяскравішими зірками в «поясі» Оріона. Ці три зірки сьогодні, як і в давнину, називаються «три царі». Ці три царі через зірку Сіріус показують те місце, де сходить сонце 25 грудня. Ось чому три царі йдуть за звіздою на сході: щоб знайти місце сходу, тобто народження Сонця.

Діва Марія – це сузір’я Діви. Латинська назва сузір’я – «Верго», що теж означає – «Діва». Древній символ сузір’я Діви – змінена літера М.
Марія та інші Діви, що стали матерями: мати Адоніса – Мера; мати Будди – Майя – так само імена починаються з «М».

Діва має стосунок і до так званого «дому хліба»: це сузір’я зображує Діву з колосками в руці. «Дім хліба» та його символ – колос – означають серпень і вересень, – час жнив. У свою чергу, Віфлеєм теж перекладається, як «дім хліба». Віфлеєм так само вказує на сузір’я Діви. Тобто, це місце на небосхилі, а не на землі.

Є ще один цікавий феномен, що спостерігається перед 25 грудня під час зимового сонцестояння. Починаючи від літнього сонцестояння й до зимового, дні коротшають. В північній півкулі сонце зміщується ніби на південь. Воно зменшується й дає менше світла. Для древніх скорочення дня й припинення росту рослин з наближенням зими символізувало смерть. Це була смерть сонця. Вона настає 22 грудня, після того як сонце, відходячи на південь протягом 6 місяців, опиняється в своїй найвищій точці на небосхилі. В цей час сонце припиняє свій видимий рух на південь на 3 дні. Протягом цієї трьохденної паузи сонце «зависає» в сузір’ї Південного хреста. А після цього, 25 грудня сонце сходить на 1 градус ближче до півночі, знаменуючи збільшення дня, тепло й весну.

Метафорично говориться, що сонце вмирає на хресті на 3 дні. А після цього воскресає й народжується знову.

Ось чому Ісус та інші сонячні божества:

розіп’яті на хресті,
вмирають на 3 дні,
а потім воскресають.

ЗАУВАЖЕННЯ. Слід зважити, що за ті тисячі років, які спливли з часів творення первісної (астрономічної) легенди, геометрія розташування небесних об'єктів дещо змінилась (В.Т.)