Глибиною в 7 тисячоліть

Така історична правда споконвічних земель України, що ця територія завжди була заселена людьми.

Щедро наділена особливими фізичними властивостями, своєю родючістю й помірним кліматом, стимулювала до процвітання населення, яке проживало тут й вважало її рідною Матір’ю. Не було в давнину на території сучасної України сурової боротьби за виживання, адже Природа давала людині все необхідне для існування. І саме земна територія, обдарована таким життям природним могла обдаровувати людей особливими розумовими можливостями.

Багатий розвиток найдавнішої, самодостатньої філософської думки міг складатися в осередку забезпеченості, а не в «голодному» суспільстві. Очевидно, що в той час не було політичних протистоянь, ні ток-шоу, ні газетних новинок, на які могла бути направлена розумова енергія високообдарованого етносу. Людина Природи могла в кришталевому стані поглиблюватися в метафізичні й релігійні питання. Маючи все необхідне життєве забезпечення й не маючи особливих матеріальних обтяжень, пращури подібно вільним птахам підіймалися до «синього неба», до вічного витоку життя, світла та істини. Вони виражали подив перед Всесвітом, який був початком всякої філософії.

Коли не було іншої літератури, окрім як усної й збереженої в пам’яті, коли люди не могли думати про суспільне схвалення чи особистий зиск, вони більше думали про істину і це пояснює незалежний і чесний характер релігії, яку в сучасному світі можна визначити як «Релігія Природи» чи релігія найдавнішого періоду існування людини духовної.

Глибина цієї релігійної культури сягає 7000 річної давнини, часу коли за догматами юдейської та християнської віри земля була порожня й безлюдна і тільки «Дух Божий» ширяв над поверхнею води. Правдою є те, що вже в цей час на території сучасної України стояли «Трипільські Храми», а населення залишило після себе тверді факти існування складної релігійної системи. «Трипільці», як прийнято зараз визначати ту давню етно-культурну спільноту, стали прабатьками «гену й духу» українського етносу, а їх земля нашою батьківщиною.

Феноменом того давнього народу стало отримане природне право нести у світ свою релігійно-культурну інформацію! Подібно сучасним технологічним націям, які отримали право на колонізацію космосу, давні спільноти з найбільш родючих земель Європейського континенту, несли світові свої гени та віру.

Вже сьогоднішній день надає нам інформаційні можливості зібрати світові релікти релігійного мислення давнього предківського етносу, які збереглись й виявлені у різних епохах й різних віддалених одна від одної територіях. Знаємо, що ті виявлені краплі найдавнішої духовності, бережуть смак цілого моря. І це не просто слова, ті залишки доносять до нас всю яскравість божого стану, в якому перебували «Люди Природи», стану, який вже давно втратила сучасна людська цивілізація. 

За довгі роки наших пошуків ми кожного разу стикаємося з проблемою «обрізання» коренів українства й применшення значення впливів трипільської цивілізації на становлення українського роду. Нас завжди намагалися переконати в «примітивності» давніх вірувань, зводячи їх лишень до поклоніння Сонцю (сонцепоклонники) чи вогню (вогнепоклонники), або ж ідолопоклонству і т. п., що недопустимо спрощує їх світобачення та світоставлення. Ми використовуємо сучасні фактичні дані, що долають уявлення про «примітивізм» найдавнішої релігійної культури зародженої на території України. Віра 7 тисячолітньої глибини не була всього лиш вірою в культ Природи чи в якісь сотворені образи. Стає очевидним, що у свідомості тих давніх людей існувало поняття найвищої сутності, яке зараз заведено називати Богом, а його смислове наповнення багато в чому відрізнялось від сучасного. Їх віра в Бога не була простою персоніфікацією людської сутності, а поклоніння не виглядало формальністю. Найвища Богосутність осмислювалась в законах осягнення простору й часу, Космосу та Природних процесів, що формувало уявлення про єдині для всіх духовні закони.

Маючи відчуття духовної реальності, трипільці створюють систему цілого і його частин, де з найвищої космогонічної сутності виділяються генеалогічні відповідності Природних образів. В цьому процесі зароджуються уявлення про священну пару Неба з Землею, як моделі поєднання батьківського й материнського, людського та Космічного. Відбувається поглиблення в непідробну метафізику життя і смерті, створюються символи віри, засновані на вічній основі, розвивається ритуальна практика. Їм вдалося піднятись з первинного духовного хаосу мисливських автохтонних племен до упорядкованого Космічного виміру об’єднаних землеробів. Входження в ці витокові основи з їх науковим відтворенням є історичною подією для України й для всієї індоєвропейської світової спільноти!

Наше завдання виховати релігійне відчуття й повагу до власної Батьківщини, відродити моральні закони предків, виробити екологічне мислення і поведінку, спонукати наших дітей до активного творення духовних і моральних цінностей.