Русалчин Великдень.  Це головне свято берегинь людського роду – Русалок. В цей день поминають померлих праматерів і приносять їм жертви на берег річки.

За народною уявою, русалки та нявки в цей день ходять полями, лісами та селами, оскільки їхні душі відпущені на волю. Відтак, святкуючи своє свято, вони вчиняють різноманітні ігри та забави, зваблюють поодиноких дівчат і хлопців, заманюють і змушують виконувати всілякі плотські втіхи, неймовірні забаганки — любощі, кохання тощо. Це єдиний у році день, коли вони перетворюються в людську подобу і споживають звичайну їжу.

Люди певною мірою використовували такий їхній стан, щоб задобрити їх. На Нявський Великдень остерігалися працювати, «щоб не розгнівити померлих душ», особливо сіяти борошно в діжку, «бо з'явиться багато русалок».

Зранку жінки пекли особливі паски-баби, фарбували жовті крашанки, але шкаралуп, як це буває на Великдень, не кидали у воду, «бо довкола них збереться гурт русалок».

Де-не-де з цієї оказії на підвіконня клали гарячий хліб, вважаючи, що від пари і запахів вони будуть ситі.

Протягом тижня майже по всій Україні жінки розвішували на деревах полотно, «аби нявки взяли його для одягу — сорочок».

На Нявський Великдень молодь намагалася не виходити за межі села. Лише жінки з чоловіками, зодягшись у святковий одяг, йшли в поля, влаштовували частування з різноманітними забавами, а потім розносили їжу на межі нив — «для русалок».

В деяких селах було за звичай дівчатам зі сходом сонця йти в поле, нести з собою житній хліб, спечений на свяченій воді. Потім його розламували на невеличкі дольки й розносили по нивах — «для русалок, щоб жито родило».

Дехто з найвідважніших дівчат таємно йшов до лісу, несучи сплетений з живих квітів віночок. Вважалося, оскільки русалки люблять ходити в таких прикрасах, то неодмінно приймуть його, а дівчині допоможуть вийти заміж. Проте не забували при цьому прихопити з собою любисток чи полин.

Якщо зустрічалася мавка, то обов'язково запитувала: «Полин чи петрушка?» Якщо дівчина відповідала «полин», то русалка відказувала: «Сама ти згинь!» — і зникала, а як казала «петрушка», то чула в одвіт: «Ти моя душка!» — після чого русалка лоскотала її досхочу..

 

 

 

 

 

 

 

 

Теги:
Джерело: https://svit.in.ua/pra/5p4.htm?fbclid=IwAR2j5Xh0gdve-RraFztg3MDHk0RrgSMM7ka2meDc2SGN3e0b_BOfOXU2_K0
 

Медіа