Що знають сучасні українці про свою Богиню Перемоги?

Чи знають українці, що у них є Предківська Богиня Перемоги? І що традиційно українські вояки, а раніше — вої-русичі, йдучи у бій, вигукували не тюркське «ура!» (від urmak — бий!), а рідне «Слава!», прикликаючи ім’я цієї Богині собі у поміч?

У дохристиянські часи Богиня Мати Слава була у великій пошані у наших Предків-українців. Свідчення цього — численні згадки про неї у Велесовій Книзі. Як зазначає професор Галина Лозко у своїй праці «Коло Свароже. Відроджені традиції», «саме Вона є нашою Покровою, бо це Вона укривала руських воїнів на полях ратних покровом своїх золотих крил.

Б’є крилами Мати Слава і кличе нас,
щоб ішли за землю нашу
і билися за огнища племені нашого,
бо ми є русичі!
Велесова Книга

Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу — "по крові тіла"».

«Мати Слава або Магура, Мати-Птиця або Птиця Вишня уявлялася у вигляді прекрасної крилатої Діви у військових обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам прагнення до Перемоги над ворогом. Недаремно вона ще мала ім’я Перуниця — подруга Перуна, що завжди є покровителем мужчини-воїна…», — йдеться у вищевказаній праці...

Постать Матері Слави, яка передувала християнському образу Покрови і довго жила в пам’яті усіх слов’янських народів, заслуговує на нашу особливу увагу...