Християнське перекручування і спотворення старовинного українського свята Покрови-Матері-Слави є ілюстрацією нахабного злодійства українських традицій і звичаїв. Чому б іудохристиянству не придумати щось своє з дівами маріями, христосами, ризами і чудами і не пхати свій паскудний писок до українських святинь?
Ось справжняі суть свята Покрови і правильна дата святкування..
1 жовтня — свято Матері Слави. Вшановуємо Матір Славу — саме вона є нашою Покровою, бо це вона укривала руських воїнів на полях ратних покровом своїх золотих крил.
«Б’є крилами Мати Слава і кличе нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!»
Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу — «по крові тіла» (Велесова Книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів — дітей Сварога, Перунових синів, Дажбожих онуків... Це також осіннє свято Матері Землі. Вона в цей день вкривається, лягає спочити на зиму.
А ось підмінене християнством українське звичаєве свято, яке вони чомусь називають великим і християнським. Зверніть увагу, християни святкують ПОРАЗКУ НАШИХ ПРЕДКІВ!!! Чи є межа християнському паскудству і юродству? У цей день, за переказами, більше ніж 11 сторіч тому дружинники-русичі князя Аскольда ще язичниками брали штурмом православну святиню – Константинополь. Молитовне єднання греків у щирому зверненні по допомогу до Пречистої Діви Марії породило чудо: Богородиця явилася вірним з молитвою за них і накрила їх покровом (омофором) своїм, роблячи непереможними. Зло відійшло з поразкою не тільки від Божого міста, але й од русичів, яких чудо повернуло обличчям до істинного Бога. Дружинники повернулися на Русь-Україну вже християнами. Аскольд став першим руським князем-християнином, збудував церкву, й чимало русичів тоді прийняли в серце Христа й були охрещені.
Інша легенда переповідає, як у десятому столітті на Візантію напали сарацини (араби). У Влахернській церкві, на околицях Царгороду, саме відбувалась служба Божа. Прихожани почали просити в Бога допомоги, і двом з них, святим Андрію Юродивому та його учневі Єпіфанію, явилась Пречиста Марія, яка, долучившись до спільної молитви, зняла з голови покривало (омофор) і розпростерла над ними. Греки перемогли.
Після хрещення Київської Русі грецькими священиками за Володимира Великого визволення Богородицею християн Царгороду стало великим святом, а київські князі брали ікону "Покрови" у військові походи. Згодом Богородичні чудеса з'явилися і в нашій історії. Достатньо згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення русичів до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який "віддав Україну під покров Пречистої Діви".