2 травня — свято Живи

2 травня відзначається свято Живи або Солов’їний Великдень.

Жива — Богиня життя, яка перевтілюється в зозулю та пророкує майбутнє. В цей час заслухаються співом солов’їв та рахують, скільки літ накує зозуленька.

– Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,
Ой чого так рано
із Вир’їчка вийшов?
– Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав
З правої рученьки,
і ключики видав,
З правої ручейки — Літо відмикати,
З лівої ручейки — Зиму замикати.
А ще по горах сніги лежали,
А по дорогах криги стояли.
А тії сніги ніжками потопчу,
А тії криги крильцями поб’ю,
І кубелечко я собі зів’ю,
І в кубелечці діток наведу.

Легенда про Дажбога і Живу:

І тоді Сокіл-Род мовив до Білобога й Перуна:
«Негоже нам, Богам, залишати дітей своїх напризволяще, мусимо допомогти їм».
І зніc Творець Золотий Жолудь і Золоте Зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою.
І зробив так Білобог.
І сталося диво: з Жолудя виріс крислатий Дуб, вершиною якого був небаченої вроди юнак, що спав міцним сном. А Золоте Зернятко спородило пишний Житній Колос, вершиною якого була чарівної вроди дівчина, що спала міцним сном.

І враз поповзли дві змії по Житньому Колосу й по Дубові. То Чорнобогові слуги кинулись кусати юнака і юнку, аби вони ніколи не прокинулися зі сну. Та вдарив блискавкою Перун — і тої ж миті обидві зміюки перетворилися у в’юнкі стебла рослини, яку згодом назвуть плющем. І прикрасила рослина-плющ стовбур Дуба та стебло Житнього Колоса.
А Сокіл-Род злетів з Прадуба й вдихнув життя у вуста юнака. Так само передав він свій дух і дівчині. І враз обоє — юнак та юнка — почали дихати, ожили, розплющили очі і в один голос мовили:
«Як довго ми спали!»
І сказав сокіл:
«Ви спали вічність. Тепер я даю вам вічне Життя».
І повелів їм творець прийти до Вирію. І довго йшли вони пустельною Землею серед напівтемряви й пронизливого холоду. І таки прийшли у світлий Вирій, де співали пташки і було тепло. І стали вони перед Прадубом, на вершечку якого сидів Сокіл-Род.
І сказав Творець юнакові:
«Ти є Дажбог. Найщедріший бог, бо щедро засаджуватимеш землю лісами, гаями, травами, квітами, заселятимеш звіром і птаством та чим зможеш і зумієш».

І сказав Сокіл-Род дівчині:
«Ти є Жива. Богиня Життя. Бо засіватимеш землю житом, пшеницею та всім, чим зможеш».
І сказав Сокіл обом:

«Ви є чоловік і жінка. Ви народжуватимете Богів і людей, аби і Вирій, і Земля не були пустельними, як того хоче Чорнобог. Будете ви щедрими на віддавання, творитимете Добро і Красу на Землі і у Вирії — на зло всьому темному царству. А тепер вкусіть молодильні яблука і скупайтеся у Священному Озері».
Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука й стали безсмертними.
Скупалися вони у живій воді й стали вічно молодими.
І були вони готові прикрашати й збагачувати Світ.