Свідчення

Ось твоє місце серед братів-християн, мовили мені, і я побачив тисячі тисяч порожніх сердець, порожніх очей, порожніх душ.

Їх життя було скороминаючим, марним немов засихаюче джерело серед оази. І ось втягнула мене до себе всепоглинаюча безодня ударів шаманського бубну. Бачив сни про білі ночі я, північне сяйво над ярангами, камлання під холодними зорями, у вихорі духів здімався до тюркських богів, але не радісні пісні співали вони. І впав я з небес. У стінах тибетських храмів забув себе, у символах східних знань і коливанні тіл згорали мої дні, убогим відчув себе і жебраком, що очікує подаяння. Та з'явились мені буддійські ченці в одежах мирських і запросили до столу, і чув речі дивуючі і бездоганні про улаштування буття, але жоден з них не міг втілити їх для своєї користі. В скитанні, у пошуках шляху до всевідаючого сонця, трапив на вузьку стежку до березового гаю. І оточило мене буяння зелених трав, безмежна блакить просторів, і хороводи дівчат серед гарячих полів, і звуки сопілок та усмішки парубків з ними, а від запаху полинь-трави покотився град сліз... В селищі, попрохав випить води. Сивий старець вийшов до мене з ковшом в руках та вклонився. Вклонився і я йому у відповідь, схилився, та випив до дна. Вказав він рукою на пагорб вдалині. На високогір'ї велично здіймались чури дерев'яні, і побачив в них нескінченність поколінь, почув шепіт знайомих голосів, відчув рідний дух. Торкнувся обережно їх і обійняв немов родину. Я вдома...