Темні Боги і Богині українського пантеону

«…Білобог та Чорнобог перуняться – і тим Сваргу удержують, аби Світу не буть поверженому» (д. 11-А) – говориться у Велесовій книзі.

Отже, нашим пращурам були відомі першопочатки релігійного дуалізму – більш пізнього світогляду, котрий виник серед нащадків аріїв вже за часів Калі-Юги. Багато сучасних дослідників закидають природнім релігіям «відсутність моралі», або навіть «аморальність», тобто нерозуміння добра і зла. І дійсно, прихильник, наприклад, індуїзму не зможе сказати чи добре його Божество, чи зле, бо ніколи не переймається цими питаннями. Один той самий Бог, або Богиня може виступати у безлічі проявів, як-то ніжна Парваті, віддана дружина грізного Шіви, має одним зі своїх проявів Калі – Богиню-воїна. Але сучасні люди часто судять про вчинки предків, своїх і чужих, спираючись на власний життєвий та суспільний досвід. В давньоарійські часи, коли у світі панував родовий устрій, сучасна «мораль» була просто непотрібною, бо не існувало особистости, яка б могла її сприйняти. Існував рід, і всі дії тодішнього суспільства були направлені на його збереження. Добрим було те, що допомагало роду вижити, а злим те, що заважало роду вижити. Деякі сучасні дослідники поблажливо усміхнуться над такою «примітивною» мораллю. Тому наведемо такий простий приклад – під час воєн, всі народи, які зберігали ще принаймні рештки родового устрою, посилали воювати не неодружених юнаків, а мужів, котрі мали, принаймні, одного сина. І ці воїни йшли на битву цілком певні, що їхні родини в разі їхньої загибелі не постраждають – дітей вигодує рід. Жоден з цих чоловіків не проймався думкою, чому саме його поставили до лави. Так потрібно для роду – і хоч частина війська гинула, але рід виживав

.Мирослава Горностаєва.

Духовне і тілесне Сонце-Світло має визначальне значення у житті Вкраїнського Роду й усіх Слав’ян: воно давало життя, зігрівало і тішило Предків та вірно служить нащадкам. Незважаючи на це, пращури не відверталися від розуміння та вшанування Темних Богів – невід’ємної частини Кола Живоявлення. Ми відали і відаємо, що Білобог із Чорнобогом борнею своєю Світ удержують і життя дають. Не можна славити Білобога та зневажати Чорнобога, як чинять невідаючі та інородці. Рідко предки наші славу Темним Богам давали, але шанували завше.

Коли наставали важкі часи, приходили темні роди, аби знищити світло душ наших, розорити землю, бо не зважали на наше добро. Тоді рекли Волхви воїнам науку божеську: “Відповідай на добро добром, а на зло – справедливістю” – і кликали Темних Богів, аби прийшли вони і забрали нечисть із собою. Многих чорнобожичів відали Слов’яни, та завжди вірно знали, що родителі наші і ми є Русинами, Синами Руси, Дітьми Сонця. Знати Темних Богів необхідно для того, щоби вчасно бачити їх прояви у своєму житті і мати можливість повернутись до Світла.

Чорнобог – прояв чорної сили, втілення усіх Темних Богів.

Морок – отець Богів Темних. Він являє собою оборотний лик Сварога, його протилежність (Сварог – світло, Морок – пітьма). Втілення хвороб, холоду і лжі. Приносить у душу людини темінь і породжує невідання. Випробовує сильних духом та занапащає слабких.

Мара – дружина Морока, оборотна сторона Лади. Лик смерти, але не сама смерть. Мара – провісниця лиха й біди усякої. Являлася в образі розкосиченої блідої жінки із запалими мрецькими очима. До сьогодні кажуть: „Ходить як Мара”, „Страшне як Мара”.

Морена – донька Мороку та Мари. Відбирає у людини снагу всяку, витягує життєву силу у тих, хто не шанує закони Прави і чинить по Кривді. Вона – темна сутність води, яка забирає сили, а не дарує життя. Від її ймення великі води звемо ми морями, бо зморюють нас, сили життєві забирають.

Лихо – сестра Морени, дух розпачу і занепаду. Увірвавшись у душу людську, вбиває всі добрі починання і прагнення до діла, занапащає Слав’янина.

Недоля – донька Макоші, сестра Долі, її протилежність – занапащає життя тих, хто йде проти Богів та Роду, дарує нещастя і хвороби.

Ящур – дуже давній лик Велеса. Хранитель глибин земних, вод підземних, прародитель усяких змій та плазунів. В такому образі Велес бореться з Індриком.

Вій – Бог-охоронець Пекельних світів, володар нечисті, повелитель упирів. У світі Яви не може нічого бачити. Вій зриває смертельні вітри-смерчі, які несуть руїну і погибель живому.

Кощій – прояв Мороку, постає як викрадач кохання із сердець дівочих, прагне відібрати любов та закохати у себе дівиць, тим самим зробивши їх своїми жонами. Його силу може зламати муж, віднайшовши голку, якою “пришиває” Кощій любов дівочу до себе.

Блуд – дух, що зводить Слов’янина на манівці, руйнує Звичай і Правду. Від його імені дітей, народжених від неправедних стосунків чоловіка та жінки, які завше мали душевні чи духовні вади, на Русі звуть „ублюдками”.

Корочун – втілення усіх темних сил у найдовшу в році ніч (передріздвяну), відбирає життя і дні у Слав’ян, які не сповнюють призначення свого і чинять Кривду.

Кривда – дух несправедливості і неправди, вчинків лихих та шляху неправедного, веде у Пекельні світи душі людські.

Мста – дух недобрих намірів, породжується образами та обидами. Може руйнувати Рід, а може принести кару зайдам.

Страх – дух занепаду богатирства, умертвляє відвагу в серцях невідаючих та породжує великі звершення в ділах витязів. Маючи в собі страх, можна зробити із нього зброю Перемоги, а можна стати його знаряддям у поразці.

Православні Русини не бояться й не страхаються Темних Богів, бо відають, що без них життя у Яві неможливе. Чорнобожичі не є силою зла, бо зла не існує самого по собі, світло ж без мороку – непізнаване. Розуміючи й шануючи Чорнобу, ми є дітьми Світлих Богів, йдемо їхнім шляхом та їх наслідуємо.