Це Велес навчив праотців наших орати землю

Велес, Волос – Бог, наділений багатьма функціями: покровитель землеробства й домашніх тварин; наставник, учитель музики й поезії, володар таємничих знань (покровитель волхвів); зв’язковий світів Прави, Яви і Нави (провідник душ «на той світ»); покровитель ремесла й торгівлі, багатства, медицини, мирного життя.

Велесова книга вказує також і на його зв’язок з небесними світилами: Сонцем (Велес вранці виводить Сонячного коня на небо) і Місяцем (як Бог-пастух зоряних отар), а його нагляд за «отарами хмар» викликає дощі, які зрошують Землю, що вказує на його функцію сприяння родючості. Ймовірно, така поліфункціональність зумовлена поважним віком цього Бога, який з’являється у слов’ян ще на межі мисливського й землеробського етапів суспільного розвитку та еволюціонує разом зі своїми народами, які, цілком правомірно, вважаються «Велесовими внуками». Саме так «Слово о полку Ігоревім» називає легендарного співця Бояна, що дає право вважати Велеса покровителем співців, а можливо, й мудреців-волхвів.

Повість врем’яних літ називає Велеса «скотьїм Богом», що, до речі, не заважає русам складати клятви перед «Перуном і Велесом» (Повість врем'яних літ), отже, це свідчить про значно вищі священні повноваження Велеса, він – ще й Бог законів і правових відносин. Є всі підстави вважати його верховним Божеством архаїчного етапу праслов’янського періоду, яке з часом поступилося своїм місцем молодшим Богам, таким як Сварог і Перун. Нагадаємо, що на кумирі-пантеоні Свантевита триликий Велес тримає на своїх плечах усю світобудову з іншими Богами й людьми, що може вказувати на його зв’язок з предками (корінням дерева роду). Дослідники слов’янського язичництва одностайні щодо тотожності (або близькості) Велеса грецькому Гермесу, християнство ж перекрило культ Велеса св. Власієм і св. Миколою.

Сила Велеса спрямована знизу вгору (від землі до неба), в той час, як сила Перуна – зверху донизу (з неба на землю).

Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь. Культ Велеса – один з найрозвинутіших культів у слов’ян, пов’язаний насамперед з господарською діяльністю наших предків: «Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних, і ставити Снопа до огнища (у хаті), і чтити його, як отця Божого» [ВК. 8/2].