Ті, хто заперечує Велесову Книгу, заперечує саме існування української нації

Велесова Книга – це повернення української ідентичності, повернення слави наших Пращурів, нашої правдивої, а не нав’язаної зовні історії. Ті, хто її заперечує, заперечує саме існування української нації, а отже діють на шкоду.

Книга докладно розповідає про дохристиянських Богів України і релігійну систему наших Предків, показує, що їхня віра була не рабською, а вірою вільних людей, які готові відмовитися від усього, аби лиш їхня країна була незалежною і сильною: “Ані до бенкету нам, ані до їства борошняного, жиром змащеного. Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену, доки не буде Русь вільна і сильна” (д. 8)

У статті “Загадкова “Велесова Книга” відомий український письменник Валерій Шевчук писав, що в колишньому Радянському Союзі Влескнига трактувалася як крамола і нелегальщина: “Ввіз її текстів у межі держави був заборонений, хоч ішлося, здавалося б, не про антикомуністичний самвидав, а про твір VIII–IX століть”. “Дива ці, однак, не важко збагнути, бо що означало б визнати й почати об’єктивно вивчати пам’ятку? А означало це піддати сумніву основу основ, тобто ідеологічні постулати російської імперської історичної науки, і погодитися, що не було ніякої “колиски трьох братніх народів” (це позірно, насправді та “колиска” вважалася основою російської історії), і визнати факт, що різні слов’яни не користувалися однією мовою; по-третє, що державність Руси не була принесена в Київ із Новгорода Рюриковичами, а існувала тут задовго до того; по-четверте, як це може бути, щоб пам’ятка нічого не писала про Північну Русь, власне Росію, хіба що згадується тут якесь вороже Русі плем’я онезьва і виразно кажеться, що північні племена сум, весь і чудь – це зовсім не Русь; а основне, виявляється, що Русь – тісні родичі чехів та хорватів, тобто західних та південних слов’ян (згадаймо, як люто поборювалися антропологічні досліди Федора Вовка, який доводив, що українці більш споріднені з південними слов’янами, ніж із північними); а ще й те, що та Південна Русь мала свою на півтори тисячі років давнішу історію –як же таку пам’ятку визнати? Отже, єдиний засіб локалізувати чи блокувати її вплив на розвиток історичної науки і тим самим “знешкодити” – довести, що це фальшивий документ, а коли так, то не має він ніякої наукової цінності”.

З тих пір мало що змінилося – Книга досі в немилості.

Ось кому не вигідне визнання Велесової Книги

Промосковській ідеології, яка по сьогодні домінує в Україні, бо Влескнига:

а) доводить, що Русь і влескнижні руси, які поклонялись Триглаву, – це Україна й українці;

б) розкриває історію, культуру, духовні цінності та розумові здобутки України-Русі, а не тих, хто нас обікрав і видає чуже за своє;

в) підтверджує, що в ІХ ст. в Україні були учні, а отже, і школи. Можемо навіть визначити концепцію тогочасної школи: навчити нашому письму і навчити шанувати наших Богів (д. 8/3);

г) нагадує справжній вік нашої столиці: Києву – не 1500, а понад 2700 років.

Владі, бо що коротша в людей історична пам’ять, то легше примусити їх приймати вигадані нововведення та догми, оскільки вони не можуть порівняти нове з тим, чим керувалися їхні Предки.

Панівній християнській релігії, бо Влескнига:

а) докладно розповідає про дохристиянських Богів України і релігійну систему наших Предків, показує, що їхня віра була не рабською, а вірою вільних людей, які готові відмовитися від усього, аби лиш їхня країна була незалежною і сильною: “Ані до бенкету нам, ані до їства борошняного, жиром змащеного. Маємо спати на сирій землі і їсти траву зелену, доки не буде Русь вільна і сильна” (д. 8);

б) показує, що основи православ’я насправді треба шукати в сонячній вірі наших Предків, яку докладно виписує автор, і що язичники мали значно глибше й змістовніше розуміння Бога: “Бог є один і множествен! І хай ніхто не розділяє того множества і не говорить, що мали Богів многих”(д. 30).

Офіційній науці, бо Влескнига спростовує теорії про первинність грецької (візантійської) та римської культур, не кажучи вже про московську.

“Світовому уряду”, тим, хто хоче диктувати свої правила життя народам усього світу, бо Влескнига:

а) за національно-патріотичним спрямуванням, релігійно-духовним виміром та гуманністю переважає усі їхні ідеології;

б) загрожує існуванню світовому капіталу, бо може стати основою для творення нової світової політики, яка будуватиметься на кардинально інших цінностях – на засадах справедливості й рівноправності, а не висмоктуватиме соки з чужих культур та поглинатиме економіки інших країн...

Велесова Книга – це повернення української ідентичності, повернення слави наших Пращурів, нашої правдивої, а не нав’язаної зовні історії. Ті, хто її заперечує, заперечує саме існування української нації, а отже діють їй на шкоду.