Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. І зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи розлогі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:
-Не хочу я турів полювати, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном. Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо. Вигукнули старші брати Пан і Тур:
-Се моє!
Хотіли схопити плуга - аж він полум'ям зайнявся.
Ні, брати, се моє, - всміхнувся Яр.
Підійшов він, взяв золоте ярмо, наклав на пару волів, запріг їх у плуг золотий і проорав першу в світі борозну...Засіяв поле пшеницею дикою, зібрав урожай, борошна намолов і спік перший хліб. Навчив людей орати, сіяти і хліб пекти. За те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. Став Яр Ярилом-богом весняного Сонця і родючості. Він приходить на землю в той весняний день, коли можна землю засівати зерном. І той день-це Великдень,Великий День Ярила. В українців збереглося слово яринА, імена Ярина, Ярослав, Ярко.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira