Жертвопринесення в Рідній вірі — добровільний дарунок Богам, завдяки якому здійснюється зв’язок людини з Богами. Поняття жертвопринесення має своє обґpунтування у Велесовій Книзі: «Жертву тобі правим — вівсяне борошно, і так співаємо славу і велич твою» (дош. 31).
Обряд урочистого пролиття священного напою (у вогонь, на поле, на могилу) був відомий в усіх арійських народів. В основі обряду жертвопринесення полягає віра в те, що Вогонь є проявом Бога, і через «споживання» ним подарунку людина поєднується з Богом.
У Рідній вірі практикується жертвопринесення на природі і в приміщенні. На природі до багаття зі спеціальними молитвами приносять «від трудів своїх» напої, їжу та вінки: «Боги Русі не беруть жертви людської, ані тваринної, лиш плоди, овочі, квіти, зерно, молоко, суру питну, на травах настояну, і меди» (ВК, 24-Б).
Під час моління жертва кладеться у вогонь, а жертводавець спостерігає за тим, як Боги приймають його молитву (напрям диму, колір вогню тощо), решта жертви розподіляється між віруючими, роздається дітям.
Жертвопринесення у приміщенні (вдома чи в храмі) здійснюється у вигляді свічок, обрядової їжі, медових напоїв. Жертвопринесенням є також гостинці, роздані на спомин покійних родичів, а також обід на Тризні.
Жертвопринесення на свято Русалій здійснюється виключно жінками, які пов’язують на дерева стрічки, рушники, смуги полотна (для Русалок, на спомин душ покійних).
Жертвопринесення застосовують також у професійних звичаях, напр., рибалки першу спійману рибину випускають у воду, мірошники перше змелене борошно посипають на воду або на колесо, коровайниці перед випіканням хліба кусень тіста кидають у піч тощо.
Жертвопринесення в Рідній вірі означає жертовність людини загалом, її здатність і готовність служити ідеї (Богові), її бажання вести праведний спосіб життя.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira