Одного разу Бог грози Перун їхав на своєму коні берегом Дону. І раптом він побачив, що на іншому березі ріки діви-русалки водять хоровод. Найкрасивішою була русалка Рось.
Це була дочка Дону й Асі Святогорів- ни. Дівчина взяла сплетений нею вінок і пустила його по хвилях. Потім вона звернулася до Перуна:
— Моїм обранцем може стати тільки той, хто зміг би переплисти Дон. Той, хто не злякався б швидкої течії. Тільки він зможе заслужити моє кохання.
Як почув Перун ці слова, перетворився на птаха-гоголя і кинувся в буйні води Дону. Але Дон, батько прекрасної Росі, не захотів віддавати Перунові свою дочку. Тому він своєю найбільшою хвилею відкинув хороброго на крутий берег.
— Не заходь, Перуне Громовержцю, у мої володіння! — люто крикнув Дон. — Мої хвилі — вороги тобі! Не плавати тобі у водах блакитних, не переплисти на інший берег!
Рось дуже засмутилася:
— Не бувати, мабуть, нам чоловіком і жінкою! Так і залишуся я на цьому березі тонким деревцем, усім вітрам здобиччю і забавою!
Тоді Перун вирішив пустити через ріку блискавку. Блискавка вдарила в камінь, за яким сховалася Рось. 1 в камені з'явився вогненний образ.
Рось віднесла цей камінь до небесного коваля Сварога. Той обтесав камінь, став бити по ньому молотом, і тоді з каменю народився Дажбог. Тепер у Росі і Перуна з'явився син.
Коли хлопчик виріс, то став дуже сильним і могутнім. Кожен молодець і молодиця знали Дажбога, прославляли його за небувалу силу і молодецтво.
Чутки про силу Дажбога донеслися до Перуна. І той вирішив перевірити, чи правду говорять про Дажбога. Осідлав він Бурю-коня і помчав по землі Руській.
Як під'їхав Перун до Дажбога, крикнув йому гучним голосом:
— Дажбоже, славний воїне! Давай з тобою силою мірятися! Давай з'ясуємо, хто із нас сильніший!
Стали Дажбог і Перун силою мірятися. Такими були удари, що Мати Земля заблагала: І
— Не можу витримати я вашої сили молодецької! Потисніть один одному руки, припиніть боротьбу!
І тоді вони зістрибнули зі своїх коней і стали боротися врукопашну. Обернувся Перун на орла, а Дажбог левом став. Лев став бити орла своїми величезними лапами. Перун не витримав і упав на землю. Дажбог схилився над переможеним і сказав:
— Хто ти? Кого переміг я в чесному бою?
І взнав Дажбог, що свого батька рідного ледь не вбив. Тут батько і син помирилися, заприсяглися любити і поважати один одного, в усьому один одному допомагати.