Денниця - син Хорса

Зажили Хоре і Зоря-Зоряниця щасливо. Народилися в них дочка Радуниця і син Денниця.

Денниця любив перетворюватися на сокола і літати у синьому небі над спокійним морем. Коли ж він втомлювався, то сидів на гілочці ясена на камені, що піднявся посеред моря. Поруч по хвилях моря плавала його сестра Радуниця, яка любила перетворюватися на білого лебедя. Одного разу Радуниця запитала свого брата:

У такому настрої полетів Денниця до свого батька Хорса. Став він просити його виконати синівське бажання. Хоре пообіцяв Денниці виконання будь-якого бажання. Тоді став просити Денниця дозволу проїхати на сонячній колісниці, щоб зоряним шляхом добратися до трону Всевишнього.

Хоре дуже засмутився і сказав Зоряниці: — Ти все думаєш, що небесний шлях багатий прекрасними містами, палацами і храмами... Знай, що колись на небесному шляху ти зустрінеш звірині образи! Там і Земун круторога, і Рак, що кожному грозить своїми величезними клішнями, і Лев, що потрясає небо своїм страшним риком, і Скорпіон, і Седуни роги, і Щука!

Тільки не послухав Денниця свого батька, сів у колісницю Сонця і поїхав небесним шляхом. Тільки він вийшов на небо, як коні Хорса почали вперто не слухатися, адже не знали вони свого нового візника. Понесли вони сонячну колісницю, спалюючи Небо і Землю. На Землі запалали ліси і скипіли моря. Мати Земля вся у вогні та димі сказала Сварогу:

— Чому перуни на допомогу нам не приходять? Чому моїх дітей і онуків не жаліють? Чому дають Світові земному у вогні гинути?

Сварог розлютився і запустив у колісницю Денниці блискавкою. Тоді Денниця впав зіркою біля острова Буяна.

Після цього Сонце цілий день не піднімалося на небозвід. Увесь світ горів пожежами. Зоря-Зоряниця і Радуниця стали літати по світу й шукати тіло Денниці. Знайшли вони його коло острова Буяна. Похований був неслухняний юнак у хащі лісу. Могилу Денниці оточили вільхи з осиками. Так у тіні дерев і спочивав син Хорса. Сльози, що лили Зоряниця і Радуниця, застигли під променями жаркого Сонця і перетворилися на бурштин.

Всевишній пожалів Денницю й обернув його душу на зірку. Тепер вона сяє зранку і передвіщає настання дня.