Перун і Скіпер-звір

За першим покликом Сварожичі прилетіли. Стали на чарівних птахів перетворюватися: Велес перетворився на птаха Сирина, Хоре — в Алконоста, Стрибог — у птаха Стратим.

Піднялися птахи в небо, на пошуки Перуна полетіли. Увесь Білий Світ облетіли птахи. Прилетіли до Скіпера-звіра і стали в нього про Перуна роз­питувати. Скіпер-звір нічого говорити Сварожичам не хотів. Та тільки як же від Сварожичів убережешся? Молодці за допомогою Бурі-коня знайш­ли підземелля, де Перун спав мертвим сном.

Ніяк Перуна без живої води не розбудити. Сварожичі вирішили попро­сити чарівного птаха Гамаюн про допомогу.

Перун був дуже могутнім богом. Коли він був зовсім іце маленьким, на Землю Руську прийшов Скіпер-звір. Він закопав Перуна глибоко під землю й украв його сестер. їх звали Жива, Марена і Леля.

Триста років ніхто про Перуна нічою не чув. Триста років просидів Перун у підземеллі. Тільки через три­ста років птиця Мати Сва покликала Сварожичів, щоб ті визволили Перуна.

— Швидкий птах Гамаюн! Злітай до Ріпейських гір, що за Східним мо­рем лежать. На горі Березані колодязь із Сур'сю стоїть! Принеси із колодязя живої води!

Гамаюн злітала за широке море і принесла живої води. Обмили Сваро­жичі нею Перуна. А потім напоїли його медяною Сур'єю. Тільки підвівся Перун на свої ноги сильні, затряслися гори, зашумів вітер, загримів голос:

— Шлях мій до Скіпер-звіря лежить! Відплачу йому за всі лиходійства!

Але спочатку Перун вирушив до Лади-матінки просити її благословен­ня. Дала Лада-матінка благословення богові Перуну. Тоді пішов він у Темне царство до Скіпера-звіра.

Так тільки не так-то просто потра­пити в Темне царство. На шляху заста­ви стоять. Обійти їх ніяк не можна.

їхав Перун, їхав і от опинився біля першої застави. Під'їхав Перун до заста­ви. Це був величезний густий ліс. Як пройти через нього, коли кожна гілочка з іншою гілочкою сплетена? Як проїха­ти, коли корені подорожанина за ноги хапають, ледь не під землю тягнуть?

Але Перун крикнув лісові гучним голосом:

— Якщо не відкриєш переді мною стежину, якщо не пропустиш мене, по­дую — дерева пригнуться, тупну — сто­вбури на дрібні трісочки розлетяться!

Ліс і розступився. А Перун далі пішов. Тільки тепер на його шляху швидка ріка розлилася. Та така вона була буйна, що хвилі до самого неба піднімалися. Як пройти через неї Перуну?

— Якщо не пропустиш мене, буйна ріка, вип'ю тебе до дна!

Розступилася перед Перуном ріка, а він далі пішов. І отут перед Перуном стали високі гори.

— Пропустіть мене, гори! Інакше пройду між вами, плечі свої розправ­лю, ви і попадаєте!

І гори Перуна пропустили. Поїхав Перун далі і наїхав на дивовижних змій. Із пащ цих змій било жарке полум'я. Змії стали Перуна вогнем пали­ти. Ледве дим розвіявся, як побачив Перун, що пасуть цих змій три його сестри: Жива, Марена і Леля, яких триста років тому викрав Скіпер-звір.

Перун схопив своїх сестер за руки і гіовів їх до Рииейських гір: нехай зануряться в молочну ріку, у сметанне озеро, щоб стати такими ж, як ра­ніше.

Довів їх Перун до молочної ріки, а сам вирушив до палацу Скіпера. Ну і палац собі звір вибудував! Стіни суцільно з кісток людських, навколо пала­цу стоїть із черепів паркан. І отут сам Скіпер-звір вийшов назустріч Перуну:

— Як не побоявся ти прийти сюди? Адже я — великий цар! Можу підійти до стовпа небесного, можу схопити колечко булатне і повернути всю Землю на синє Небо! Тоді змішаються земне з небесним!

На ті слова нічого Перун не відповів. Схопив він свій спис і став колоти ним Скіпера. Тільки Скіпер-звір засміявся і сказав:

— Ти хто такий, щоб зі мною силою мірятися? Мені смерть на роду написана тільки від Перуна Сварожича. Тільки і тієї смерті не бувати. Адже Перун глибоко під землею вже триста років сидить!

А Перун йому і відповідає:

— Не сиджу вже я під землею! Я і є твоя смерть!

І тут почався справжній бій. Здолав Перун Скіпера-звіра. Підняв його просто в небо, а потім кинув на Матінку Землю. Від такого удару розколо­лася Земля і поглинула Скіпера. А на тому місці виросли Кавказькі гори, щоб Скіпер ніколи наверх не видерся.