Велес і Ясуня

З давніх-давен був у Велеса товариш — Перун. Ніколи вони не розлу­чалися, ніколи не сварилися. А як же інакше? Адже саме Велес Перуна звільнив, лютого ворога допоміг йому перемогти. Тепер Скіпер-звір, ко­лишній Перунів суперник, нікому біди не принесе.

І тривала б ця дружба ще цілі віки. Тільки з'явилася в житті богів пе­решкода. Обидва вони закохалися у красуню. Це була Діва. Довго боролися один з одним Перун і Велес за кохання Діви. Тільки вона Перуна вибра­ла. Велес же ні з чим залишився.

Та тільки не здався він. Все зали­цявся до Діви. От вона і піддалася його чарам. Народила Діва Велесу дитину — Ярила. Але все одно більше кохала Пе­руна. От Велес і пішов, куди очі див­ляться. Адже важко чоловічому серцю витримати, коли йому відмовляють!

Так ішов Велес, ішов і прийшов до річки Смородини. На тій річці зустрів він трьох велетнів. Це були Дубиня, Гориня й Усиня. Дубиня виривав дуби, Гориня перевертав гори, а Усиня вусом ловив у Смородині осетрів.

Що тут робити? Разом же веселіше! Назвалися всі четверо братами. Та й поїхали всі разом далі. Захотілося їм переправитися через Смородину. Тільки зробити це не так-то просто!

Один Усиня здогадався: розкинув вуса через річку, і тоді по вусах, як по мосту, усі перейшли на той бік. А біля річки тієї стояла маленька крива хатинка на курячих ніжках.

Велетні стали думати-гадати, що ж це за хатинка така. А Велес сказав, що це будинок Бурі-Яги. Раніше Буря-Яга була Ясунею Святогорівною. І були вони з Велесом чоловіком та жінкою. Апе потім Велес покинув її. Не пережила того Ясуня і від горя перетворилася на Бурю-Ягу.

Зайшли всі четверо в хатинку. Озирнулися. А там нікого і немає. Так і переночували вони непрошеними гістьми. Зранку пішли троє в ліс на полювання, а в будинку залишився тільки Гориня.

Через якийсь час небо стемніло, весь пил дорожній піднявся в повітря, дерева до землі-матінки пригнулися. Виглянув Гориня і бачить: летить Буря-Яга у вогненній ступі, за собою слід замітає. Стали вони боротися. Програв Гориня Бурі-Язі бій. А вона весь обід з'їла та й геть полетіла.

Наступного дня те ж з Дубинею сталося, а на третій — з Усинею. І от у будинку залишився сам Велес.

Знову Яга у свою хатинку прилетіла. Стали вони з Велесом боротися. Та тільки впізнала Яга Велеса, чоловіка свого, відразу йому скорилася. І стали вони зно­ву чоловіком та жінкою.

Тільки Амелфа, мати Велеса, як про це довідалася, дуже розсер­дилася.

— Ти, сину мій, бог Велес! Як міг одружитися із відьмою? — до­коряла вона синові.

Але Ветіес не хотів відступати. Тому і вирішила Амелфа знищити Ягу. Натопила вона лазню, покликала туди Ягу попаритися. А потім двері заколотила. Згоріла Яга в лазні. Щоб Велес не знайшов свою дружину, Амелфа заточила тіло Яги в труну-колоду і пустила плавати по Хвалинському морю.

Тільки небесні боги все розповіли Велесу. Тоді він знайшов Ягу й ожи­вив її. Та тільки Вишній такий закон сказав: «Не можна одружитися, якщо матуся рідна того не дозволяє». Тому довелося Велесу залишити Ягу. Дуже засмучувався бог Велес, сильно горював. Адже не впізнала його матуся рідна в Язі Ясуню Святогорівну. Не благословила їх на щасливе життя.

Довелося Язі повернутися у свою хату коло річки Смородини. Але потім вона знову приходила до Велеса, тільки в іншому вигляді.