Бог Велес погодився допомогти людям. Він вступив у боротьбу з Диєм і здолав його. Потім зруйнував небесний палац цього злого бога, побудований з орлиних крил. Щоб Дий більше ніколи не міг шкодити людям, Велес скинув його з неба в підземне царство Вія.
Після цього люди ще більше полюбили Велеса. День і ніч вони співали йому хвалебні пісні, прославляли переможця.
Настали одного разу для людей ногані часи. Жадібний і злий бог Дий став вимагати від них надто велику данину. Тому люди перестали давати Дию жертви. Він дуже розсердився і став карати всіх, кого вважав відступниками. Люди не могли більше терпіти цього і звернулися за допомогою до Велеса.
Злий Дий опинився під землею. Ласкавими словами він умовив Вія допомогти йому. Так Дий знову піднявся на Землю. На честь такої події бог вирішив влаштувати великий бенкет. Навіть Велеса запросив Дий на своє свято. Він ніби хотів помиритися з ним. Як тільки Велес прийшов на цей бенкет, Дий запропонував йому випити чашу. Велес не знав, що в чаші отрута, і тому випив її. Після цього Велес відразу потрапив у царство Вія. Його заточили в найдальшу, найтемнішу і найхолоднішу печеру.
Як тільки Азовушка взнала про лихо, що спіткало її чоловіка, кинулася вона на допомогу. Спустилася Лебідонька до Вія і вмовила його відпустити Велеса. Вій погодився.
Велесу довелося залишитися в підземному царстві. Але й Азовушка залишилася з ним, не захотіла вона покинути свого чоловіка. Закрилася Азов-гора, залишилися вірні чоловік із жінкою чекати, коли ж знову настане для них щасливий час.
Коли ж ці часи прийшли, Велес умирав і народжувався, а потім знову помирав. У різних постатях приходили вони на землю. Ким тільки не побував Велес! Ким тільки не побувала його вірна дружина Азовушка!
Щоб вийти на землю, Велесу й Азовушці довелося пройти безліч підземних залів, минати безліч палаців. Вони вже зраділи, що зовсім скоро вийдуть із царства Вія, але біля самого виходу із печер вони почули голос Всевишнього: «Ти, Азовушко, вірна дружино, можеш вийти назовні так само, як і ввійшла. А ти, Велесе, втратив уже своє тіло, залишив його в підземному темному царстві. Тому щоб вийти, доведеться тобі знову народитися. Народитися, пропустивши попереду себе багато й багато поколінь...»