“Ключики” весни

Надійшло довгоочікуване тепло. Хлібороб-господар клопочеться ще з кінця лютого та початку березня як перезимувало під снігом жито – пшениця. Чи бубнявіють бруньки на обійсті та в лісах і гаях; чи не поїла під снігом різноманітна мишва озимини та чи не переточила його норами з ходами-міграціями? Рання весна кладе величезний відбиток на стан здоров’я, психологію, громадську і особисту поведінку ратая-орія. Адже починається тяжка, радісна і натхненна праця, заради нового урожаю, добробуту, забезпеченого життя-буття для родини, села, регіону, народу.

Зима з її холодами, сніговіями ставить значні і тяжкі випробування для здоров’я людини: незначне перебування на свіжому повітрі, зникає праця на полях, луках, сіножатях, яка, без сумніву, носить оздоровний характер; збіднення раціону харчування свіжою садовиною та городиною – призводить до гіповітамінозних станів: загального нездужання, значної втрати фізичних сил, активізації застудних недуг, зв’язаних з переохолодженням – праці на морозяному повітрі, порушенні імунної стійкості організму у пізньоосінні, зимові та ранньовесняні місяці. Звичайно у народній дієтетиці для попередження гіповітамінозу передбачалось приготування узварів з плодами горобини звичайної, шипшини коричної, барбарису звичайного, сушеними лісовими яблуками, грушами, вишнями тощо. Вже в наш час зацукровують плоди смородини чорної, малини, горобини звичайної, агрусу, які виступають як надійні природні чинники для забезпечення людини вітамінами, власне, полівітамінами, мікроелементами, екстрактивними речовинами.

Але давні традиції нашого народу передбачають використання і окремих лікарських рослин. Названі традиції постають з тисячоліть і тісно та нерозривно пов’язані з міфопоетичною творчістю українського народу.

Богиня весни Лада зі своїм чоловіком Ладо несуть на землю лад, злагоду, любов, кохання, дружню працю та Великодні свята, яких пильнував наш народ з кінця березня до початку травня. Після березневого рівнодення дні стають все довшими і довшими і радість праці, очікуваного оновлення, розквіту буйноцвіття природи у людей зростає. Ось тут (за легендами) постає богиня Лада, яка ключиками весни (первоцвіт весняний) відмикає у лютої зими тепло та сонце. Земля пробуджується від холоду потвори смерті Мари і перемагає люту холоднечу. Сонце все більше піднімається до зеніту, коротшають ночі і тендітна темінь не спроможна живити чорними соками Мару з її потворними дочками – маренятами, які несуть недуги, моровиці, смерть усьому живому.

А богиня весни Лада збирає у яри, на сонячні галявини, луки, узлісся хлопців та дівчат, запалює їхні серця пристрасним і відданим коханням і навчає закоханих сіяти і садити: грицики звичайні і підбіл, і кульбабу, і первоцвіт весняний, і медунку лікарську… І заквітчує землю цвітом – красою. Для щастя, добра, гармонії життя та буття. А дівчата дивляться як Лада уквітчує свою голівку сонячним віночком і собі плетуть вінки і єднаються з Сонцем, Небом, Вічністю.